Хто хоч раз бував у Кам’янці-Подільському, завжди цікавиться тим, який вигляд він мав у середньовіччі
 
Зберіг для нащадків обличчя старовинної столиці Подільського воєводства Кипріян Томашевич, можливо, інженер за фахом. Як один із керівників оборони міста від турків, після поразки польських військ він виїхав із Кам’янця. Томашевич зафіксував події вересня 1672 року на мідьориті, що вважається найвідомішим джерелом для вивчення середньовічного Кам’янця. Автор досконало зобразив оборонні споруди, церкви, костели, будинки, вулиці, майдани, річку з каньйоном, що оперізує місто. На гравюрі позначив ділянки, через які турки ввірвалися до Горнверку, а в Старому замку — місце, де, за описами мемуаристів, загинув польський лицар Володиєвський.
У вересні 1672 року під натиском турецької армії на дев’ятий день облоги Кам’янця польський загін Володиєвського капітулював. Коли всі залишили замок, майор Геклінг спустився у підвали Чорної башти і підірвав провіант, який залишився в оборонців. Досі ніхто не знав, який вигляд мала ця башта та східні укріплення замку між баштою Папською та Новою східною. Навіть Томашевич на своєму мідьориті зобразив лише фрагменти завалів башти.
У маленькому Кам’янці сенсаційні чутки розлітаються швидше, ніж продаються газети і книги. 
Молодший науковий співробітник Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» Руслан Нагнибіда у вересні в Польщі знайшов в архівах зображення Чорної башти.
Нагнибіда працює над дисертаційним дослідженням. Його тема стосується оборонних укріплень Подільського воєводства XІV—XVІІІ століть. Молодий науковець скористався запрошенням польських істориків Марії та Міхала Ярнецьких. 
І от пошуковець у Варшаві, працює в бібліотеках та архівах.....
— Я захоплювався ставленням до мене, а головне — бажанням допомогти. До прикладу, в бібліотеці Варшавського університету я не працював із каталогами, а ходив між стелажами книг. У бібліотеці Народовій всі книги видавали протягом двадцяти хвилин після замовлення, а в архівах замовлені справи отримував після першої години того ж дня. У нас архівні матеріали треба чекати від одного до двох, а то й трьох днів. Українські дослідники не так активно вивчають польські архіви, як хотілося б. Мабуть, вважають, що пошукова робота за кордоном дуже дорога. А виходить навпаки! Мені в Польщі додавало великого піднесення таке приязне ставлення до науковців з-за кордону. Мабуть, саме тому праця була особливо плідною і я зміг натрапити на план, який буквально вразив. Я побачив план мого міста, про яке ніхто досі не писав. Не зрозуміло, чому польські дослідники не виявили його раніше. Зображення на ньому Старої фортеці кардинально змінює наше уявлення про неї.
Руслан показує зображення. Біля входу в фортецю — велика двоповерхова будівля з вікнами та аркою ліворуч, через яку можна було зайти в твердиню. «Найімовірніше — палац коменданта, — каже дослідник, — адже до взяття міста турками комендант мешкав у замку. У Хотинській фортеці та Меджибізькому замку збереглися руїни палаців пізнішого часу, а в Кам’янці 341 рік тому такий палац разом із головною баштою Чорною ще існували.
Вивчення фрагмента плану дає можливість зрозуміти події взяття турками Кам’янця-Подільського у 1672 році. 
Після великого вибуху в Чорній башті турки, козаки та русини (останніх вигнали з міста поляки та вірмени 1657 року, спаливши їх квартали) мали різні плани на майбутнє міста. Під завалами знайдуть тіло лицаря Речі Посполитої Міхала Володиєвського, якого поховають в одному із костелів. А вірмени та поляки мали назавжди попрощатися з Кам’янцем. Турки проводжали їх під супровід оркестру. Фрагменти Чорної башти і руїни палацу кам’янецькі русини, ймовірно, під наглядом турків розібрали до фундаментів, щоб нічого не нагадувало про владу Польської корони.
На плані також видно міст, що має п’ять напівциркульних арок, яких нині немає. Припускаємо, що його обмуровано камінням із палацу та башти Чорної. Турки, оголосивши Кам’янець столицею своєї провінції, надали йому мусульманського вигляду — з’явилися мечеті з мінаретами, кав’ярні, біля ратуші влаштували караван-сарай, був і гарем для подолянок («найгарніших квіток» у саду бейлербея Дніпровського регіону Галіль-паші).
Отже, знайдений план показує місто та фортецю до взяття його турками у вересні 1672 року. 
План дає змогу скоригувати та каталогізувати оборонні укріплення міста. Палац, можливо, є найважливішим щойно виявленим об’єктом культурної спадщини на території НІАЗ «Кам’янець».
Після визволення міста від турків башту Чорну разом із палацом не відбудовували. Очевидно, бракувало грошей, отож знайшли дешевий спосіб: навколо міста виросли земляні вали. А, втім, навколо знахідки чимало припущень, треба поглиблювати дослідження. Тож зичимо Руслану Нагнибіді нових знахідок.
 
Подружжя Ярнецьких.
 
 
План, виявлений у Варшаві.
Фото надані Р. Нагнибідою.