Більшість із них потребують ремонту та комплексної термомодернізації. І якщо раніше у багатьох мешканців таких «рукавичок» були сподівання на те, що тепло, затишок і комфорт в їхніх приватизованих оселях забезпечуватиме виключно комунальний «дядько», то останнім часом подібні ілюзії розвіюються, мов дим. Адже навіть формально згаданий «дядько»-опікун усіх «несамостійних» будинків (цю роль після ліквідації
ЖЕКів виконувало Житлово-експлуатаційне об’єднання № 2) наказує довго жити. Бо ще в лютому минулого року міськвиконком, виконуючи вимогу чинного законодавства, дав старт процедурам із конкурсного відбору управителів багатоквартирних будинків. Тобто приватних компаній, які мають замінити позавчорашні ЖЕКи й учорашнє ЖЕО-2. Цей процес поставила на паузу тільки розв’язана рашистами повномасштабна війна проти України. Однак він невідворотний. Хоча, звісно, приватні фірмачі-«управдоми» управлятимуть не всіма багатоповерхівками. Адже в обласному центрі діє майже три сотні об’єднань співвласників таких будинків, тобто ОСББ. Але навіть серед цих сміливців, які наважилися на самостійне плавання, тих, хто одразу взявся за комплексну термомодернізацію свого будинку, — фактично одиниці. Чому?

Найпростіше — шукати причини для відмовок

Щоб відповісти на це запитання, спочатку згадаємо головні побоювання мешканців типової полтавської «рукавички» та їхні аргументи на користь «нічого не робити». Зазвичай вони кажуть про те, що їхній будинок надто старий і занедбаний. А значить, у його оновлення треба вкладати непідйомні для них кошти. А ще, мовляв, серед сусідів чимало пенсіонерів із малими статками, котрі отримують житлові субсидії й не надто переймаються зменшенням сум у платіжках. Тому зібрати «критичну масу» однодумців навіть для створення ОСББ майже неможливо. Не кажучи вже про якісь вагомі внески до спільного грошового казана. Та й узагалі, скажімо, у п’ятиповерхівці, де небагато квартир, без сторонньої опіки важко буде зводити кінці з кінцями — от якби потенційні фундатори такого об’єднання жили хоча б у дев’ятиповерховому будинку...

Перелік таких відмовок можна продовжувати. І майже кожна з них «накладається» на багатоповерхівку за адресою: вулиця Нечуя-Левицького, 21. Адже вона має вже понад 45-річну «витримку». Розташована неподалік центру й у затишному місці та за майже півстоліття експлуатації обросла проблемами й «вузькими місцями», як реп’яхами. До типових для більшості будинків додавалися ще й специфічні, пов’язані з різною поверховістю. Свого часу до витягнутої на п’ять під’їздів п’ятиповерхівки добудували таку собі «свічку» на дев’ять поверхів з одним під’їздом. Ця здвоєна споруда має по два вузли тепло-, електро- та водозабезпечення й, звісно, дуже не-проста в обслуговувані. Тільки цих складнощів, здавалося, цілком достатньо для того, щоб відкласти зміни, як то кажуть, до кращих часів чи й назавжди...

Однак із будь-яким зволіканням категорично не погоджувався один із мешканців згаданого будинку — Олег Зволинський. Він інженер за фахом, який досить тривалий час працював на телебаченні. Та понад 10 років тому сам став «телевізором» для інших жителів багатоповерхівки, наполегливо переконуючи їх у необхідності оновлювати свою «рукавичку». І таки переконав. Тут іще 12 років тому створили ОСББ «Наш дім-21», правління якого довірили очолити саме пану Олегу. Тоді разом з активістами провели поверховий огляд-аудит споруди. Багатьох шокував її стан і, особливо, суми, потрібні для ремонтів. Не менше жахала й перспектива залазити у «кредитну кабалу».

Пігулки від страшилок також є

Своєрідними пігулками від таких страшилок стали достатньо прозорі й ефективні державні програми кредитування витрат на утеплення житла. Скориставшись ними, ОСББ «Наш дім-21» оформило три «теплі» кредити. За ці кошти не лише встановили будинкові теплові лічильники, а й полагодили покрівлю, замінили комунікації. Бо насправді термомодернізація — то не лише утеплення. Ідеться фактично про капітальний ремонт будинку. Адже ніхто при здоровому глузді не стане тулити утеплювач до стін, які затікають із самісінького даху, чи монтувати сучасне теплове обладнання у начиненому дірявими трубами підвалі, де води по коліна...

— Ще 2013 року, коли встановили будинкові лічильники тепла й почали вручну регулювати його подачу, відчули реальну економію коштів на опалення десь відсотків до двадцяти, — пригадує Олег Зволинський. — Та справжнього комфорту тоді не досягли. Бо в залежності від розташування квартир в одних узимку фіксували понад 23 градуси тепла, а в інших — тільки 16—17. Давалася взнаки й різна поверховість. Тому наполягав на необхідності встановлення індивідуального теплового пункту та, власне, подальшої комплексної термомодернізації будинку.

Усе те, звісно, потребувало ще більших затрат. Але й муніципальна та державна підтримка заходів із підвищення енергоефективності житлових споруд збільшувалася. У Полтаві ще у вересні 2015 року затвердили міську програму часткового відшкодування ставок за залученими на такі заходи кредитами. Влітку 2020-го її продовжили ще на п’ятирічку.

А з вересня 2019 року запрацювала державна програма енергомодернізації багатоквартирних будинків «Енергодім», розроблена й упроваджувана також державним Фондом енергоефективності. Останній наповнюється з державної скарбниці та за рахунок фінансових «вливань» від міжнародних донорів. Тож, як то кажуть, гріх було б не скористатися такими вигідними фінансовими інструментами. Того само 2019 року на своїх загальних зборах ОСББ «Наш дім-21» прийняло рішення долучитися до цієї програми й 26-м в Україні подало заявку на реалізацію пакета «Б» («Комплексний»).

Температура в квартирах не опускається нижче 22 градусів

Утілюючи цей проект у життя, передовсім установили індивідуальний тепловий пункт на обидві частини будинку та балансувальні клапани на кожному стояку. А отже, позбулися необхідності й неабияких незручностей та проблем від регулювання подачі тепла вручну. Тепер, коли цим процесом керує «розумна» комп’ютеризована автоматика, в будинку, за словами Олега Зволинського, немає квартир, в яких під час опалювального сезону температура опускалася б нижче 22 градусів. Не менш важливо й те, що тепло не «вивітрюється» на шляху до помешкань.

Адже за програмним пакетом «Б» згаданого «Енергодому» в будинку на вулиці Нечуя-Левицького, 21, замінили всі двері у місцях загального користування, зокрема й у підвальних приміщеннях, а також вікна горища, де були просто розбиті отвори. Крім того, у під’їздах установили додаткові тамбурні двері. Власники майже трьох десятків квартир скористалися додатковими опціями Фонду енергоефективності ще й на заміну в їхніх помешканнях вікон. Минулого року до настання холодів тривали комплексні роботи з теплоізоляції й улаштування зовнішніх стін. Щоб не нашкодити якості, галопом їх, як то кажуть, не поженеш. Тим паче що стіни виконавці робіт «обшивали» сучасним утеплювачем за найвищими будівельно-ремонтними стандартами.

А загалом, за словами голови ОСББ, минулоріч було утеплено майже 60 відсотків стінової площі будинку. Ці та інші заходи з термомодернізації, яка тут уже на завершальному етапі, дали змогу пройти та, власне, завершити попередній опалювальний сезон із вражаючим результатом економії коштів мешканців багатоповерхівки саме на цю статтю «комунальних» витрат. За підрахунками Олега Зволинського, порівняно з іншими подібними будинками таке «теплове» заощадження для власників квартир у їхній «рукавичці» сягнуло 38 відсотків! При цьому його метою залишається орієнтир на 45-відсоткову економію, до якого вже недалеко.

«Фінансового зашморгу» не відчули навіть пенсіонери

Та чи не надто обтяжливим виходить той «Енергодім» для гаманців пересічних господарів помешкань, яким, звісно, доводиться співфінансувати програму? Судіть самі. Загальна вартість втілюваного під егідою державного Фонду енерго-
ефективності проекту за пакетом «Б» для ОСББ «Наш дім-21» становить 7,7 мільйона гривень. Левову частку цих коштів — 5,4 мільйона гривень — покриває грант фонду. Загальний внесок співвласників будинку виходить також чималий і сягає 2,2 мільйона гривень. Тож на одне усереднене помешкання площею 60 квадратних метрів припадає майже 19 тисяч гривень.

Але ніхто не вимагає викласти таку суму сьогодні чи завтра. Адже ідеться ж про отриманий банківський кредит, який перетворюється фактично на довготермінову розстрочку. Оскільки відсотки за користування кредитом гасяться зі скарбниці громади згідно з відповідною міською про-грамою. Зрештою, після того, як ОСББ повністю розрахується з підрядником, з міського бюджету мають погасити ще й 30-відсоткову частку тіла кредиту.

За таких умов для покриття тієї розстрочки на 10 років власнику квартири достатньо «доплачувати» щомісяця менш як десять гривень за один квадратний метр житлової площі.

Розмір таких доплат після відповідних розрахунків установлюють у самому ОСББ. Тож він змінюється. Раніше, коли тільки отримували кредит і банківські умови були жорсткіші, власники квартир, за словами Олега Зволинського, розкошелювались і на понад 11 гривень за «квадрат». Зараз такий внесок із квартири становить вісім гривень, але з’явилася можливість зменшити його до шести гривень. Такі умови, погодьтеся, зовсім не нагадують «фінансовий зашморг», яким лякали першопрохідців. Навпаки, вони цілком прийнятні навіть для пенсіонерів, яких у цьому будинку не менше, ніж в інших схожих полтавських багатоповерхівках.

Тим паче що літні люди чи не найбільше зацікавлені в тому, щоб уже зараз суми за опалення в їхніх платіжках зменшилися майже наполовину. Та й доживати віку краще без дрижаків, у теплі й комфорті. Зрештою, передавати дітям, онукам чи іншим спадкоємцям свою частку квадратних метрів у будинку-розвалюсі також не хочеться. Бо навіть якщо нащадкам доведеться їх продавати, то купуватимуть у них ті «квадрати» точно не за безцінь. Уже сьогодні, тобто до завершення комплексної термомодернізації, ціни на квартири у будинку на вулиці Нечуя-Левицького, 21, за свідченнями полтавських ріелторів, зросли відсотків на двадцять. А з охочих придбати собі чи дітям гніздечко саме в цій «рукавичці» шикується черга...

Скарбничку економії формує «розумна» автоматика

Під час візиту сюди наприкінці минулого року директора Державної установи «Фонд енергоефективності» Єгора Фаренюка, очільниці профільного відділу Представництва ЄС в Україні Хлої Алліо, колег—керівників ОСББ і журналістів Олег Зволинський показав гостям навіть підвал з облаштованим у ньому індивідуальним тепловим пунктом. Хоча зізнався: в інші дні заходить туди дуже рідко. Просто немає потреби. Бо за процесом обігріву будинку з підтриманням у ньому належного температурного режиму включно стежить «недремне око» автоматики.

Тож досить було нашому гіду підсвітити невеличкий прилад — «контролер», як усі дізналися: при нульовій температурі зовнішнього повітря підприємство теплоенергетики на вхід до будинку подає теплоносій, підігрітий до 54 градусів. Натомість індивідуальний тепловий пункт «пропускає» його до помешкань уже сорокаградусним — цього достатньо для того, щоб у квартирах трималися цілком комфортні 22 градуси. Отже, не допускається ні перегріву, ні, відповідно, переплати за «надмірне» тепло та, власне, формується скарбничка економії для кожного власника житла.

При цьому голові ОСББ залишається «керувати» тільки своїм... смартфоном. Встановлена там програма не допустить жодних відхилень згаданої автоматики від норми і вчасно підкаже необхідність тих чи інших коректив. Та головними у зробленій справі, на переконання Олега Зволинського, стали не технічні новації, а зміна психології мешканців будинку, котрі стали справжніми господарями своєї багатоповерхівки. Вони повірили йому і довели на практиці: цій майже півстолітній «рукавичці» можна подарувати другу молодість. А собі — тепло, комфорт, істотну економію коштів. І впевненість у завтрашньому дні навіть за не-
втішних перспектив подальшого подорожчання енергоносіїв.

«Родимі плями» однакові — залишати чи ліквідовувати?

А чи не дешевше нічого не робити для термомодернізації своєї багатоповерхівки? Надто з огляду на те, що прикладів подібної «незворушності» до змін — хоч греблю гати. Регіональний радник Програми підтримки Фонду енергоефективності Володимир Колієнко порівняв обидва варіанти (дія — бездіяльність) наприкладі поведінки мешканців двох фактично однакових панельних будинків у Полтаві за три останні роки. Тобто після старту фінансованої Фондом енергоефективності державної програми «Енергодім». Ці величезні дев’ятиповерхові «панельки» радянської забудови на вулицях Миру, 18, і Героїв Сталінграда, 10, розташовані в різних мікрорайонах, але досить типові для обласного центру. Тож і «родимі плями» та проблеми мали спільні.

Однак у першій із них мешканці майже трьох сотень квартир згуртувалися в ОСББ «Мирне-18». І починаючи з 2019 року за пакетом «А» того-таки «Енергодому» повністю оновили систему опалення свого будинку. Зокрема, замінили всі трубопроводи загальною довжиною три кілометри (!), встановили два індивідуальні теплові пункти, на кожен стояк поставили балансувальні клапани тощо. А з минулого року почали комплексну термомодернізацію й за пакетом «Б», яка передбачає утеплення зовнішніх стін, оновлення технічного поверху та інших місць загального користування, заміну вікон і балконів у майже половині квартир...

За словами голови ОСББ «Мирне-18» Сергія Бакші, зовні в їхньому будинку «ще дуже показувати нічого». Та вже зараз власники квартир у цій багатоповерхівці сплачують за тепло десь на 20—25 відсотків менше, ніж у сусідніх. При цьому зрозуміло, що згаданий початковий етап термомодернізації «рукавички» не був безплатним. З урахуванням компенсації від Фонду енергоефективності згадане ОСББ тільки на оновлення будинкової системи теплопостачання витратило 2,1 мільйона гривень. Натомість мешканці такої само багатоповерхівки на вулиці Героїв Сталінграда, 10, за ці три роки обійшлися без таких витрат. Отже, зекономили?

Заощадити на бездіяльності не виходить...

— Ні, заощадити в них не вийшло, — зазначив під час презентації свого дослідження фахівцям, експертам і журналістам у Полтаві Володимир Колієнко. — За підрахунками, власники квартир у будинку на вулиці Героїв Сталінграда, 10, за три роки сплатили за опалення загалом 8,2 мільйона гривень. А їхні земляки з ОСББ «Мирне-18» — на 2,1 мільйона гривень менше. Як бачите, суми витрат жителів двох однакових багатоповерхівок на заходи з термомодернізації й на «переплату» за тепло через їхню відсутність вийшли також однаковими! Та коли підсумовувати, скільки коштує «нічого не робити», мусимо врахувати й інше. Зокрема, те, що за наступні три роки власники квартир у будинку на вулиці Героїв Сталінграда, 10, переплатять за теплопостачання ще три мільйони гривень. А представники ОСББ «Мирне-18» за цей період саме таку суму для своїх родинних бюджетів заощадять.

Зрештою, хіба можна не зважати на те, що велетенська «панелька» на вулиці Миру, 18, уже сьогодні не має гнилих труб у підвалі й розбитих вікон на сходових клітинах. Як і розбалансованої системи опалення та ще багатьох подібних сумнівних «принад», яких, на жаль, досі не позбулися в будинку на вулиці Героїв Сталінграда, 10.

Неважко здогадатися, що за подальшої бездіяльності господарів останнього та невпинного постаріння споруди ті задавнені проблеми там будуть тільки множитися й наростати зі швидкістю снігової лавини. Тоді вже «переплати» не тільки за тепло, а й за постійне «латання дірок» виходитимуть не-зрівнянно вищі. Тож «нічого не робити» на-справді коштує надто дорого...

Війна — то жахливий форс-мажор, але не індульгенція на «нічого-нероблення»

До того ж індульгенцію на бездіяльність (принаймні у тилових населених пунктах) не видає навіть такий жахливий форс-мажор, як повномасштабна війна. Хоча б тому, що сьогодні практично всі аспекти теплозабезпечення наших домівок узимку — від постачання енергоносіїв до розрахунків за комунальними платіжками — постають проблемами не тільки економії, а й елементарного виживання... Це добре усвідомлюють наші парламентарії.

Нагадаємо, що зовсім недавно, в липні нинішнього року,

Верховна Рада прийняла закон щодо створення умов для запровадження комплексної термомодернізації будівель. Він передбачає започаткування нових і вдосконалення наявних механізмів забезпечення енергоефективності споруд.

Ідеться також про істотне спрощення процесу енергомодернізації будівель за програмою «Енергодім». Зрештою, цим законодавчим актом закладено підґрунтя для запровадження державним Фондом енергоефективності програми відновлення житлових будинків, пошкоджених унаслідок бойових дій.

— У цьому законі справді багато позитивних новацій, які впливають на роботу Фонду енергоефективності та діяльність отримувачів фінансової допомоги від нього на місцях, — зауважив регіональний радник Програми підтримки ФЕ Володимир Колієнко у розмові з власкором «Голосу України». — Досить згадати, що тепер з’являється можливість авансувати виконання робіт з енергомодернізації будівель, виплачувати кошти тому чи іншому ОСББ поетапно, не чекаючи фінальної «крапки» в цій справі. Зрозуміло, що для успішної реалізації проектів потрібна ще й надійна робота банків, у яких ті-таки ОСББ зазвичай беруть позики. Однак

Фонд енергоефективності не припиняв і не припиняє своєї діяльності під час війни. Свої зобов’язання перед партнерами, з якими були укладені відповідні угоди до 24 лютого нинішнього року, він виконує в повному обсязі.

Тож, скажімо, з чотирьох залучених до програми «Енергодім» об’єднань співвласників багатоквартирних будинків у Полтаві одне вже повністю завершило роботи й отримало свій грант. У будинках трьох ОСББ роботи з енергомодернізації ще тривають. Фонд лише тимчасово не приймає нових заявок на гранти за програмою «Енергодім». Натомість з урахуванням реалій війни його фахівцями розроблена нова програма «Відновлення». Вона ще чекає на затвердження. Та після цього ОСББ у містах, де припинилися бойові дії, зможуть отримати від фонду стовідсоткові (!) гранти на заміну вікон, ремонт дахів і відновлення систем теплопостачання в їхніх пошкоджених будинках.

На щастя, житлові споруди Полтавщини обійшла руйнівна хвиля рашистських обстрілів і бомбардувань. Від ворожих ракет тут поки що найбільше страждала промислова й інша інфраструктура. Та в цій тиловій області знайшли прихисток тисячі вимушених переселенців із фронтових регіонів нашої держави. Вони продовжують прибувати сюди й сьогодні. Сподіваючись на якнайшвидше повернення додому. В будинки із заскленими вікнами, відновленими дахами й системами теплопостачання. Тож згадана «відновлювальна» програма держфонду стане для них справжнім бальзамом на душевні рани...

«Технічна пауза» масштабний проект не зупинила

Днями, проходячи повз знайому багатоповерхівку на вулиці Нечуя-Левицького, 21, у Полтаві, звернув увагу на незвичне для цієї пори затишшя біля тієї частини її стін, яка ще чекає на утеплення. Отже, війна таки внесла свої корективи у реалізацію масштабного проекту і його завершальний акорд у цьому році доведеться відкласти?

— Ні, відкладати не будемо, — відповідає Олег Зволинський. — Адже утеплювальні роботи ми не припиняли. Просто взяли, так би мовити, технічну паузу на пошуки й закупівлю необхідних матеріалів. А придбати їх сьогодні, після збоїв у логістиці постачання, справді непросто. Та сподіваюся, що вже найближчими днями майстри знову візьмуться за «обшивання» стін якісним утеплювачем. Адже договір із фірмою, яку вони представляють, не передбачає якихось неприємних сюрпризів. Проблем із банком також не маємо, бо кредити від нього отримали раніше. Не надійшла тільки передбачена відповідною програмою компенсація відсотків за них та певної частки їхнього тіла від міста. Однак з цього приводу маємо вже предметніший діалог із міською владою, який дає підстави для оптимізму. Бо підвищувати розмір внесків господарів квартир за сьогоднішніх умов, погодьтеся, було б неправильно. Тож не відмовляємося від планів завершити реалізацію проекту комплексної термомодернізації нашого будинку саме в цьому році. Якщо, звісно, не завадять непередбачувані обставини, спричинені війною. Зрештою, за будь-яких умов розпочате маємо закінчити. І довести насамперед собі: якщо хочеш тепла, затишку й комфорту у власній оселі, не перекладай турботу про них на чужого «дядька».

Полтава.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.