Як розповіли в Службі зв’язків з громадськістю 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади, він пройшов підготовку та одразу потрапив в епіцентр бойових дій. Тоді легендарна бригада гнала загарбників з Харківщини. Й хоча Роман і не професійний військовий, але поруч з такими фахівцями, як хлопці з його підрозділу, досить легко зрозумів усі тонкощі військової справи.
Роман охоче й дуже багато розповідає про своїх побратимів, про їхні силу, сміливість, професійність. Особливо чоловіка вражає справжнє братерство, яке панує в підрозділі.
«Злагоджені дії, дисципліна, взаємодопомога — це, мабуть, ті важелі, які допомагали нам бити рашистську наволоч та гнати недобитків щонайдалі. Навіть слів не можу підібрати, щоб описати ставлення наших хлопців до рідної землі, до України. Всі як один готові битися за неї — не відступимося і не зупинимося. В наших планах тільки Перемога. Мине трохи часу, і обов’язково піднімемо синьо-жовті прапори в українських Маріуполі, Євпаторії та Донецьку», — впевнений десантник.
Каже, що завжди пам’ятатиме, як у визволених селах поблизу Лимана люди зустрічали їх зі сльозами на очах, обіймали та промовляли слова вдячності. Маленькі діти не пропускали жодного військового, радісно махали руками та просили зробити пам’ятні світлини.
«Заради цього треба жити та перемагати», — вважає Роман.
Фото 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади.
