Позавчора у Спілці письменників відбувся круглий стіл — презентація українського перекладу «Чорної книги комунізму» за участі одного з її авторів Стефана Куртуа, перекладача професора Яреми Кравця, заступника Голови Верховної Ради Руслана Кошулинського, народних депутатів, істориків та представників громадських організацій.
Український варіант — 26-й переклад «революційної» праці. «Революційної» не лише для посттоталітарних країн, а й для держав західної демократії, де, за словами пана Куртуа, також було відчутно вплив більшовицької ідеології, щоправда, без її практичної реалізації. Зате Україна, переконався він як керівник лабораторії Національного центру наукових досліджень Франції, сповна зазнала всіх жахів цієї людиноненависницької практики.
Стефан Куртуа вже давно чітко заявив про свою позицію: Голодомор 1932—1933 років був геноцидом українців. Французьке суспільство довго не сприймало такого висновку. Це було для них щось нове, незбагненне. Як може державна машина знищувати свій народ? З нацистами все зрозуміло. Вони викошували інші народи. Понад те, автор саме «українського розділу» «Чорної книги комунізму» Ніколя Верт, описуючи терор та репресії сталінського режиму, також уникав слова «геноцид». І тільки недавно, вже до українського перекладу, він надіслав примітки, де чесно визнав свої помилки і назвав речі своїми іменами.
Необізнаність своїх колег в історичних фактах пан Куртуа пояснює багатьма чинниками. Один з них — дослідження не першоджерел, а документів, що зберігаються в архівах МЗС Франції.
Високопоставлених осіб, які здійснювали візити до СРСР, зустрічали за щедро накритими столами. Вони не їздили по мертвих українських селах, їм не показували трупи, не розповідали про «чорні дошки». Зрозуміло, що, повернувшись додому, вони рапортували про відсутність голоду. До речі, батько Ніколя Верта був зарубіжним кореспондентом, якого також возили в СРСР «потьомкінськими селами», і цей особистісний чинник дуже впливав на позицію його сина. «Як історик він зробив найкращу частину книги, але як людина, як Ніколя Верт перекреслив свою роботу», — стверджує пан Куртуа. На щастя, все-таки спрацювала формула «краще пізніше, ніж ніколи»...
Особливе обурення, згадує французький історик, на Заході викликала його фраза: «Смерть однієї української дитини від голоду дорівнює смерті однієї єврейської дитини від голоду у Варшавському гетто». «Як можна це порівнювати, — критикували його поборники демократії, — це ж голокост!» «Саме тому і стався голокост, — відповідав Стефан Куртуа, — що був в історії прецедент: голодомор в Україні. Націонал-соціалістам було з кого взяти приклад. Якщо Сталіну вдалося приховати факт масового знищення українців у мирний час, то Гітлер зрозумів, що це ще легше зробити у воєнний...»
Однак попри всі маскувальні заходи документи про злочини збереглися. Вони й стали головними свідками в «Чорній книзі комунізму: злочини, терор і репресії». Вона розійшлася світом величезним накладом, науковці тих країн, де видавали переклад, до свого варіанта додають ще розділ-два архівних матеріалів. Як цитує Цвєтана Тодорова Стефан Куртуа: «Життя програло у двобої зі смертю, але пам’ять перемагає у своїм герці з небуттям».
Пам’ятаймо! І будьмо добрими, бо «злість до неправди — це і є доброта».
