Вишиванка! Скільки сокровенного у слові…
Океани ніжності, любові, теплоти,
Вірності, патріотизму… Вже напоготові
І прикметники… Не переповісти.
У такій сорочці кожен, наче сонце, сяє,
Лине український генетичний код…
Запишаймося ще більше найріднішим краєм!
Споконвічний волелюбний ми народ.
Вишиваночка зігріє кожному серденько,
І нахлине спомин про відважний рід,
Пригадаєм шанобливо татуся і неньку.
А який залишим по собі ми слід?
Надихне на дивовижну заповітну мрію
Витвір життєдайний працьовитих рук.
Я зізнатися в любові вам усім посмію,
Щоб відволікати від війни та мук.
Українці не забули вікових обрядів,
І в серцях плекають прадідів пісні…
Вберігають вишиванки від куль та снарядів
Наших вояченьків на святій війні.
Пам’ятаю як бабуся плідно вишивала
І лляні, і полотняні сорочки…
Сараною злобно суне путінська навала,
Щонайбільш страждають любі діточки…
Тож за вишиванку, за блакитне чисте небо
Рушмо, як один, в священний правий бій!
Захистімо Націю! Вчиняймо все, що треба…
А найперш тримаймо наш духовний стрій!
Я вже бачу, що орда кремля напрочуд блудна
Утікає з української землі.
Те, яка у московітів тупість непробудна,
На рашистському вкарбовано чолі,
Бо інакше не напали б на святу свободу,
Прагнучи урвати лакомий шматок.
Їм, рабам, не зрозуміти гідності народу,
Тож потрапив ворог в лабіринт пасток.
Стала мова солов’їна поперек горлянки
московитам недозрілим і сліпим…
Не здійснить кремлівський злодій плани-забаганки .
Тож, Європо, перемогу не проспи.
«Хай не буде осторонь твоя стояти хата!» –
Ось такий лунає гучно заклик мій.
Поспішай-но же хуткіше про свій мир подбати,
Бо на черзі ти, безпечна, зрозумій.
Спонукає захистити мила вишиванка
Горизонти серця. І загине тля.
Україна самостійна! Не імперська ланка!
Скоро звільниться від ворога земля!
Вишиванку Перемоги вишиваєм разом,
Кожен з нас – незламності палкий співець.
Україна сяятиме у віках алмазом,
Бо непереможний наш союз сердець!
Київ.
17.05.2023
