Полюбити роботу без зарплати

55 відсотків абітурієнтів, за дослідженнями вітчизняних соціологів, при виборі своєї майбутньої професії керувалися порадами батьків. А ті, у свою чергу, замість того, щоб допомогти дитині зробити правильний вибір, нав’язують власний.

— Батьки керуються власним життєвим досвідом, особистими амбіціями — чогось хотілося досягти, але не вийшло, міркуваннями подальшого працевлаштування, а також розміром плати за навчання, — коментує ситуацію член Європейської професійної психотерапевтичної ліги Тетяна Чепова. — І батьківська думка, як правило, тисне на дитину при виборі майбутньої професії. Однак хотілося б застерегти дорослих: оскільки це ваш вибір, ніхто не може спрогнозувати, як почуватиметься дитина в обраній професії.

Експерт попереджає, що немила робота може просто скалічити людині долю. Приміром, помічено, що побічним ефектом від неправильно обраної професії може стати, наприклад, відсутність стосунків із протилежною статтю. На цьому ґрунті можливі навіть фізичні й психічні захворювання!

— Найчастіше усі, хто навчався у ВНЗ для тата з мамою, потім «дарують» батькам свій диплом, а після вимушені пройти через певну психологічну ломку, щоб, зрештою, реалізуватися в професійному плані так, як їм би цього хотілося, — попереджає Тетяна Чепова.

— Заняття неприємною справою, яка викликає відчуття рутинності, нецікавості, нерідко призводить до психосоматики, — упевнений доктор. — Наприклад, у моїй практиці був випадок, коли у студентки технічного вишу, яка готувала дипломну роботу, розігралася алергія, яку неможливо було зупинити. Але щойно дипломну роботу було завершено й захищено, хвороба дивним чином відступила. Дівчина після цього віддала своїм батькам диплом технічного вузу і стала... стилістом-перукарем! Причому чудовим фахівцем у своїй справі. Вона зробила таку стрімку кар’єру, що за короткий період зуміла самостійно заробити собі на квартиру, машину. І сьогодні може дозволити собі відпочинок там, де їй хочеться.

Підтверджують шкідливість батьківської участі при виборі дітьми майбутньої професії й фахівці з підбору кадрів на ринку праці. Вони стверджують, що тиск предків при виборі майбутньої професії може відгукнутися навіть під час пошуку першого місця роботи.

— Дуже часто при прийомі на роботу у випускника вишу цікавляться, за якими саме критеріями він обрав саме той чи інший навчальний заклад, — зізнається керівник відділу підбору персоналу рекрутингового агентства Інна Степаненко. — На співбесіді насамперед оцінюється самостійність людини, її стрижень. А оскільки досвіду роботи у неї поки що немає й оцінювати особливо нема чого, то молодим фахівцям важливо довести, що обрана професія — це їхній власний усвідомлений вибір.

Молодому поколінню потрібно враховувати, що на думку соціологів, на сьогодні уже немає прямої залежності між освітою і рівнем заробітної плати працівника.

— Ваші майбутні заробітки залежатимуть не від того, що ви закінчили, чи від того, як називатиметься ваша професія, а від того, що ви далі робитимете у цій професії, чи підвищуватимете свою кваліфікацію, як ставатимете майстром своєї справи, — вважає Тетяна Чепова. — Не забувайте, що в середньому лише через десять років після закінчення вузу людина може досягти рівня в професії й одержувати відповідний дохід. Ніщо не робиться швидко. Якщо ви чекаєте від обраної професії швидкої віддачі, не забувайте, що потрібно, щоб ця професія як мінімум вам подобалася, щоб ви хотіли розвиватися в цьому ремеслі. Тоді у вас усе вийде: і професія буде для вас престижною, і винагорода за вашу працю буде гідною.

Тим часом, нинішня молодь, скаржаться експерти, забуває, що для роботодавця майже неважливий рівень освіти студента.

— Усі випускники — як чистий аркуш паперу, — вважає Інна Степаненко. — Усі — без досвіду роботи, і допомогти сподобатися роботодавцеві може лише внутрішня мотивація самих кандидатів. Між тим, у сучасної молоді амбіції аж зашкалюють. Усі хочуть одержати престижну роботу, незважаючи на відсутність досвіду. Тому хотілося б дати пораду: перша робота — це ваш досвід. Ви ідете чогось навчитися, тому треба дякувати компанії за те, що вона ще й платить вам заробітну плату. Потрібно пам’ятати, що в середньому рік іде на те, щоб з людини без досвіду зробити фахівця, який буде корисним компанії. Лише на другий-третій рік цей фахівець здатен показати продуктивність. Тому я б не рекомендувала виключати можливість неоплачуваних стажувань і сезонної роботи. Адже ви насамперед ідете за досвідом. А це — безцінно. І, якщо чесно, коштує грошей...

Безумовно, є й такі абітурієнти, яким не вистачило балів або їхнє місце зайняли пільговики чи просто більш кмітливі. І тут розрадою може бути хіба що народна мудрість: ще невідомо, кому пощастило. Зате у тих, хто не вступив, є унікальна можливість, по-перше, одержати безцінний досвід, а, по-друге, все-таки уважніше придивитися до обраної професії (або підказаної батьками), щоб, можливо, передумати.

— У житті можливі помилки, можливо, цей рік дається вам саме для усвідомлення того, чого ж ви хочете насправді, — заспокоює психолог. — Не варто сприймати факт провалу як особисту трагедію. За наступний рік ви зможете одержати безцінний досвід. Від вас залежить, як ви зможете провести цей рік, як зможете підготуватися, де — попрацювати. Цей досвід допоможе вийти вам на правильну стезю. Спробуйте попрацювати у тій сфері, яку ви обрали для себе, навіть якщо ця робота буде недостатньо кваліфікованою й низькооплачуваною.

— Ринок праці пропонує сьогодні багато можливостей для людей, у яких за спиною лише середня освіта, — стверджує керівник відділу підбору персоналу рекрутингового агентства. — Є безліч «низькокваліфікованих» професій, у тому числі робота, пов’язана з фізичною працею. Але якщо людина все-таки хоче кар’єрно зростати, розвиватися й мати стабільний високий заробіток, їй все-таки варто здобути вищу освіту. Не відмовляйтеся від своєї мрії. Корочка про вищу освіту все-таки має значення! Адже швидкої й гарної кар’єри людина без вищої освіти не зробить. Хіба що це буде її власний бізнес, який вона створить сама...