Що й казати, в ці дні до маєтку святого Миколая в селі Пістинь Косівського району листоноші втоптали добру дорогу. Щодня вони приносять сюди листи з усієї України. Листів — сотні, а святий Миколай — один. Та має багато помічників, які допомагають йому не залишити без уваги жодного дитячого бажання. Що просять діти? Хтось — іграшку чи мобільний телефон, хтось — здоров’я для своєї родини, хтось — щоб мама повернулась із заробітків. Листи бувають дуже серйозні: одна дівчинка надіслала навіть довідку про доходи своєї сім’ї, щоб Миколай переконався, що на подарунок з них не викроїш. А кому хочеться залишитися на свято без подарунка?
І треба одразу сказати, що святий Чудотворець нікого не розчаровує. Бог завжди посилає йому добрих людей, які допомагають дитячим мріям здійснитися. Вони беруть по 2—5 листів і самі стають чудотворцями. А якщо листи все-таки залишаються, то потрапляють на церковну ялинку — тут уже віруючі виявляють своє милосердя і добре серце.
— Листи приходять такі зворушливі, що прочитаєш їх — і ввечері дякуєш Богові за те, що маєш, — зізнається Вікторія Лосюк, начальник відділу рекреації та екологічної освіти Національного природного парку «Гуцульщина», а на громадських засадах — гід маєтку, що розмістився на території Національного природного парку «Гуцульщина». Чому Миколай вирішив оселитися саме тут? Щоб відповісти на це запитання, пані Вікторія заводить нас до кімнати природи. Площа парку становить близько 32 тисяч гектарів, розповідає вона. Тут є 61 вид рослин і 83 види тварин, які занесено до Червоної книги! Працівники парку вчать любити й охороняти природу. Лише в цьому році вони провели 25 акцій і конкурсів на цю тему. Ось і нині кожна школа району підготувала по 2—3 композиції на новорічно-різдвяний конкурс «Збережемо лісову красуню». Своїми віночками, ікебанами діти показали, як можна прикрасити житло без шкоди для ялинки. Тож зрозуміло, що в такій аурі парку Миколай почувається дуже комфортно.
Ще в одній кімнаті, яка є свого роду прелюдією до зустрічі з Миколаєм, — музей новорічно-різдвяної іграшки від давнини і до сучасних днів. Серед експонатів — різдвяні листівки столітньої давності та оригінальні новорічні прикраси, що тішили ще наших прабабусь! Працівники парку збирали їх у старожилів, по своїх родинах. І хоч поряд із сучасними іграшками вони видаються старомодними, зате якими теплими! У цій кімнаті на ялинці висить чарівна прикраса — дзвіночок. Треба загадати якесь бажання і доторкнутися до нього. Якщо дзвіночок подасть голосок — твоє прохання долетіло до неба.
Перед робочим кабінетом святого Миколая діти стають як шовкові. Ще б пак! За столом сидить справжній Миколай — у величному одязі, зі справжньою бородою, добрими очима, спокійний, поважний. У його ролі уже не перший рік працівник парку Віталій Ходан (на знімку), який є дияконом у селі Смодна. Каже, що так вжився у свою роль, що навіть рідні діти, яким приніс подарунки, сприйняли його за Чудотворця.
Біля Миколая, який сидить за робочим столом та підписує вітальні листівки дітям, — дві торби. Одна — для пустунів, друга — для слухняних дітей . Зрозуміло, з якої торби діти хочуть отримати подарунок. Тому й віршики заздалегідь вчать, пісні розучують, бо подарунок у святого Миколая треба заслужити. Є тут й інші можливості для цього. Скажімо, вирушити в подорож, що має 12 казкових станцій, і на кожній зупинці вибороти призи своїми умінням, кмітливістю, начитаністю, знаннями. Щодо пустунів, то на подвір’ї за ними ганяється чортик Антипко — щоб вручити різочки. Та кому кортить з такою ганьбою додому повертатися? І на це є рада. Біля маєтку горить Миколаєве вогнище, навколо якого — стільчики для 12 чеснот: мудрості, порядності, доброти тощо. Якщо дитина усвідомила свої погані звички і вирішила їх позбутися, то сідає на одне з кріселець і вкидає у полум’я свою різочку. До речі, у тому вогні вже згоріла не одна сотня різочок.
Є ще одна таємнича кімната, куди дітям дозволяють зазирнути, — це опочивальня святого Миколая. Тут навіть ті, хто ще сумнівався, чи є на світі святий Миколай, мусять прикусити язика. Бо все тут справді казкове: і широке ліжко, з-під ковдри якого видно зелену травичку та гриби, і прикрашені сніжинками вікна, і чарівне дзеркало. Але найбільше зацікавлюють три подушки, кожна з яких має своє призначення. Якщо Миколай кладе голову на ту, де намальована церковця, то він розмовляє з Богом. Якщо на ту, де дитина на колінах молиться до Бога, — чує сирітські молитви. Якщо на третю, де дитина тримає в руках ведмедика, — всі дитячі бажання здійсняться.
Усю цю казку для дітей придумали і створили своїм ентузіазмом працівники НПП «Гуцульщина», якими керує людина з добрим серцем і щирою душею Василь Пророчук. Уже кілька років він разом зі своїми працівниками та благодійниками на радість дітворі впроваджує в життя проект «Маєток святого Миколая». Чотири роки живе тут Миколай. Причому не сезонно, як то буває в інших регіонах, а цілорічно. Звичайно, що таку самовіддану працю не можна не помітити. Отож чутки про прикарпатського Миколая дійшли і до Президента України. Він перейнявся долею цього масштабного проекту і нещодавно дав доручення Кабінету Міністрів закласти в державному бюджеті кошти на виготовлення проектно-кошторисної документації розбудови маєтку святого Миколая у Косівському районі — спорудження гуцульського села, спортивно-оздоровчого комплексу, закладів проживання і харчування. І, мабуть, тут теж не обійшлося без святого Чудотворця.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
