Ще давні римляни дуже серйозно ставилися до форми свого профілю, та й багато сучасних людей небайдужі до вигляду носів. Антропологи підходять до вивчення так званого зовнішнього носа з наукової точки зору. Такі дослідження їм необхідні для того, щоб безпомилково встановлювати належність людини до тієї або іншої раси.
Для характеристики ширини носа в антропології введено спеціальний носовий покажчик — відношення ширини носа до його висоти, виражене у відсотках. Ця величина варіюється серед сучасних расових груп. Виражена вузьконосість зустрічається в представників європейської раси, а широконосість характерна для екваторіальної раси.
Важливими ознаками, за якими можна встановити належність до визначеної раси, є виступання носа, тобто висота його кінчика стосовно площини обличчя, і висота переносиці. У групах екваторіальної раси виступання носа слабше, переносиця — низька. У європейців і американських індіанців сильне виступання носа і висока переносиця. Інші расові групи займають за цими ознаками проміжне положення.
