Я поламала пальця на правій руці, його взяли у гіпс. Тож зварити рідку гарячу страву я поки що не можу. Допомогти нікому, бо зять воює, а донька з двома дітьми у Польщі. Виділила зі своєї скромної пенсії сотню гривень і пішла на борщ у найближчу до мого будинку піцерію. Попросила ще склянку води, аби запити пігулки. Офіціантці, схоже, не сподобалось такі скромні апетити, вона кілька разів голосно питала, чи ще щось замовлю. Я сказала, що у мене коштів тільки на борщ. Було принизливо, відчувала себе злиднем. Присоромили дівчину дві відвідувачки із сусіднього столика, навіть картку на знижку мені дали, за що дякую, бо для пенсіонера у наш час навіть кілька гривень на рахунку.
Рівне.
З пошти
223
223
Я ВАМ ПИШУ...

Вибір редактора
Популярне за тиждень
-
1Уряд підготував проєкт постанови щодо передачі функцій із призначення та виплати державних соціальних допомог Пенсійному фонду 140
-
2Кабінет Міністрів України затвердив новий Порядок формування фонду оплати праці держслужбовців 132
-
3Верховна Рада України перейменувала 184 населені пункти 55
-
4Друга річниця трагедії Каховської ГЕС: у центрі уваги — екологічні та інфраструктурні наслідки 45
-
5День Португалії, Комаеша та португальських спільнот — національне свято Португальської Республіки 42

