Це рішення є вагомим кроком до утвердження політики національної пам’яті, глибшого усвідомлення історії та формування майбутнього, заснованого на правді.

Документ вводить у правове поле низку нових понять, зокрема «війна за Незалежність України», «національна пам’ять», «державна політика національної пам’яті Українського народу», «історична антиукраїнська пропаганда», «злочини проти Українського народу», «місце пам’яті Українського народу». На рівні закону вперше закріплено визначення терміна «рашизм» як гібридної тоталітарної ідеології, що поєднує елементи російського шовінізму, імперіалізму, комуністичних і нацистських практик.

Законом врегульовано правовий статус Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади, що дасть змогу забезпечити його належне фінансування та ефективну діяльність. Також визначено основні принципи, завдання та напрями політики національної пам’яті, окреслено форми увічнення пам’яті та механізми збереження місць пам’яті.

Документ передбачає, що відновлення та збереження національної пам’яті, захист державної мови й охорона культурної спадщини є питаннями національної безпеки. Кабінет Міністрів України має розробити та ухвалити Державну стратегію відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу.

Важливими новаціями є встановлення правил найменування та перейменування вулиць, площ і закладів відповідно до законів про декомунізацію та деколонізацію. Зокрема, назви, ухвалені за законом, не можуть змінюватися упродовж 10 років. Відновлено й «антисаботажний механізм» деколонізаційного законодавства: місцеві ради отримують шість місяців для усунення символів російської імперської політики з публічного простору, у разі бездіяльності відповідальність переходить до голів громад, а потім — до обласних адміністрацій.

Окремим положенням визнано державними нагородами України відзнаки, які були запроваджені УНР та УГВР і вручалися борцям за незалежність у ХХ столітті.

Закон сприятиме зміцненню національної єдності, протидії інформаційним атакам, збереженню історичної правди та увічненню пам’яті про ключові події та постаті Українського народу. Його ухвалення стало результатом співпраці народних депутатів України, Міністерства культури та стратегічних комунікацій, Українського інституту національної пам’яті, громадських активістів та експертного середовища.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.

Фото з відкритих джерел.