Це відносно нова дата в календарі міжнародних подій: вона була започаткована рішенням Генеральної Асамблеї ООН (резолюція № A/RES/74/275 від 28 травня 2020 року) з ініціативи Катару. Головна мета — привернути увагу до того, що війни й конфлікти несуть небезпеку не лише на полі бою, а й у класних кімнатах. Напади на школи, викладачів і учнів, використання освітніх закладів у військових цілях стали тривожною реальністю багатьох країн.

Координацію заходів до цієї дати здійснюють ЮНЕСКО та Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Вони нагадують: держави несуть першочергову відповідальність за те, щоб гарантувати право кожної дитини на освіту навіть в умовах гуманітарних криз. Важливим інструментом стала Декларація про безпечні школи (Safe Schools Declaration), яка містить практичні рекомендації, як запобігати використанню навчальних закладів у військових операціях та зберігати освітній процес навіть під час воєнних загроз. За даними Глобальної коаліції із захисту освіти від нападів (GCPEA), лише у 2022—2023 роках у світі зафіксовано близько шести тисяч нападів на школи, педагогів та учнів. Лише протягом 2024 року кількість атак зросла ще на 44% порівняно з попереднім роком. Так, проблема, через яку було започатковано цю пам’ятну дату, стає дедалі актуальнішою.

Одним із найболючіших прикладів останніх років стала Україна. Після початку повномасштабного вторгнення рф у лютому 2022 року система освіти опинилася під прямою загрозою. Школи, дитсадки, університети стали мішенями для обстрілів, авіаударів, атак дронів. За офіційними даними, з початку війни пошкоджено або знищено понад 3,5 тисячі навчальних закладів, із них близько 400 — стерті з лиця землі. У 2022 році зафіксовано близько 700 атак на школи. Чимало з них зазнали ударів у час, коли там перебували діти та вчителі. ЮНІСЕФ наводить ще більш тривожні цифри: мільйони українських учнів вимушено опинилися поза традиційним навчальним процесом, а понад сім тисяч шкіл так чи інакше постраждали від війни. Вибухи зруйнували класи, бібліотеки, спортивні майданчики. Часто відновлення є неможливим.

Попри все українська освітня система не зупинилася. Уже навесні 2022 року вчителі повернулися до роботи — здебільшого у форматі дистанційного або змішаного навчання.

Онлайн-уроки стали порятунком для мільйонів дітей, які вимушено виїхали за кордон або залишилися у відносно безпечних регіонах України. Та не всюди є можливість навчатися онлайн. У прифронтових містах школи облаштовують під землею. Підвали, бомбосховища, навіть станції метро перетворилися на нові класні кімнати. Учні Харкова, який постійно перебуває під обстрілами, з 2025 року почали відвідувати спеціально обладнані підземні школи. Лише в цьому місті навчання у сховищах організували для понад 17 тисяч дітей.

Таке рішення має символічне значення: освіта триває, навіть якщо для цього доводиться спускатися під землю. Українські учні вчаться писати, рахувати, малювати й мріяти в умовах, коли кожна сирена може перервати урок.

Окремою проблемою стало те, що на тимчасово окупованих територіях країна-агресорка проводить політику насильницької русифікації. Українські школи там закривають або змінюють програми, забороняють викладання українською мовою, а вчителів змушують працювати за російськими підручниками. Дітей залякують, аби вони відмовлялися від своєї мови та ідентичності. Так, освіта стає не лише сферою знань, а й інструментом ідеологічного тиску. Це ще раз доводить, наскільки важливою є міжнародна підтримка у справі захисту права українських дітей на навчання.

Сьогодні близько 1,9 мільйона українських школярів продовжують навчатися дистанційно або в змішаному форматі. Але не всі мають необхідні гаджети й доступ до якісного інтернету. Тому міжнародні ініціативи, як-от Device Coalition, допомагають постачати ноутбуки та планшети дітям із родин, які втратили все через війну. Українські учні попри щоденні загрози не втрачають прагнення до освіти. Частина мріє здобути знання за кордоном, щоб потім повернутися й відбудовувати країну. Для них школа — це не просто уроки, а символ майбутнього, яке треба вибороти.

Міжнародний день захисту освіти від нападів — не лише дата в календарі, а й заклик до дії. Для України він має особливий зміст: у нашій країні щодня доводиться буквально боронити право дітей на навчання. У цей день світ ще раз переконується, що освіта не може бути заручником війни. І хоча в Україні школи перетворюються на підземні укриття, а діти змушені навчатися під звуки сирен, сам факт, що уроки тривають, є свідченням неймовірної сили народу.

Захист освіти — це захист майбутнього. Український приклад доводить: навіть у найважчих умовах можна і треба боротися за те, щоб діти мали змогу вчитися, рости й готуватися до мирного завтра.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.