У 1991 році, на зламі епох, коли Україна здобувала незалежність, у Києві відбулася подія, яка мала символічне і водночас практичне значення для розвитку національної освіти та культури — було відновлено діяльність Києво-Могилянської академії. Це — один із найстаріших вищих навчальних закладів Східної Європи, заснований у 1632 році на базі Київської братської школи та школи при Києво-Печерській лаврі. Ініціатором і покровителем став митрополит Петро Могила, який поєднав традиції православної духовної освіти з кращими надбаннями європейських університетів. Академія швидко перетворилася на провідний освітній і науковий центр, де навчалися представники майже всіх православних країн. Серед її випускників — видатні діячі культури, науки та політики: Феофан Прокопович, Григорій Сковорода, Семен Дівович та багато інших. Але у XVIII столітті, з посиленням російського імперського впливу, автономія закладу поступово згорталася. У 1817 році академію було закрито за наказом царської влади, а на її місці створили Духовну академію.
Відтоді Києво-Могилянка залишалася радше історичною пам’яттю та символом утрачених можливостей української науки та освіти.
Ідея відновлення академії неодноразово виникала у ХХ столітті, особливо в середовищі української інтелігенції та діаспори. Проте лише наприкінці 1980-х — у добу перебудови та демократизації — з’явилися реальні передумови для її реалізації. У 1991 році, коли Україна проголосила незалежність, у Києві на Подолі відновили діяльність Києво-Могилянської академії. Це рішення мало глибокий символічний зміст: відроджувалася не лише освітня інституція, а й тяглість української культурної традиції, що була перервана майже на два століття.
Ініціаторами виступили група науковців, освітян, культурних діячів та політиків, які прагнули створити сучасний університет європейського зразка, але з опорою на українські гуманітарні традиції. Серед них — В’ячеслав Брюховецький, який згодом став першим президентом відновленої академії.
Особливістю навчання стали принципи, що тоді були новаторськими для України: кредитно-модульна система, вибірковість дисциплін, навчання кількома мовами, активне залучення студентів до наукової роботи. Викладання велося не лише українською, а й англійською мовою. Велику допомогу надали українські діаспорні організації у США та Канаді, які підтримали академію фінансово й інтелектуально. Завдяки цій співпраці з перших років діяльності Києво-Могилянська академія набула міжнародного виміру. Вона швидко здобула авторитет серед університетів країни та за її межами. Вона стала не лише навчальним закладом, а й інтелектуальним центром, осередком дискусій про майбутнє держави, реформування освіти та інтеграцію
Для багатьох молодих людей початку 1990-х Могилянка була символом нових можливостей — місцем, де можна було отримати освіту світового рівня, залишаючись в Україні. Її випускники згодом стали відомими науковцями, журналістами, політиками, громадськими діячами.
Сьогодні Києво-Могилянська академія є Національним університетом «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА). Вона зберігає унікальне поєднання поваги до традицій та інноваційності. Кампус на Подолі, з його старовинними корпусами та сучасними аудиторіями, символізує спадкоємність минулого й майбутнього. А дата — 1991 рік — увійшла в історію не лише як рік проголошення незалежності України, а й як час духовного та освітнього відродження, коли до життя повернулася одна з найславетніших інституцій української культури.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
