Його засновано резолюцією Генеральної Асамблеї ООН A/RES/70/203 від 22 грудня 2015 року з метою підвищення обізнаності людства про небезпеку цунамі та необхідність розробки ефективних систем попередження і захисту населення.
Вибір дати не випадковий. Вона пов’язана з подіями, що сталися в Японії у XVIII столітті, коли мешканці невеликого селища Гоя, поблизу префектури Вакаяма, проявили надзвичайну винахідливість і самопожертву, рятуючи людей від морської хвилі. Саме цю історію покладено в основу терміна «Inamura-no-hi» («спалені снопи рису»), який символізує готовність пожертвувати власним заради спільного порятунку. В 1854 році, після потужного земле-трусу, японський фермер Хамагучі Горо, помітивши, як море раптово відступає, зрозумів, що насувається цунамі. Щоб попередити односельців, він підпалив снопи зібраного рису — єдиний сигнал, який могли побачити люди на пагорбах. Це дало змогу мешканцям завчасно залишити домівки й піднятися на височину, уникаючи смертельної хвилі. Після катастрофи врятоване село стало прикладом для всієї Японії. Згодом там було збудовано першу в країні школу з навчання населення правил поведінки під час стихійних лих. Саме цей вчинок став символом солідарності, далекоглядності й освіти як ключових інструментів зменшення ризиків лих. У сучасному світі він перетворився на символ філософії «Inamura-no-hi» — попередити, навчити, врятувати.
Цунамі (від японського «цу» — гавань, «намі» — хвиля) — це серія величезних хвиль, спричинених підводними землетрусами, виверженнями вулканів або зсувами. Вони можуть долати тисячі кілометрів зі швидкістю реактивного літака, знищуючи все на своєму шляху. За даними ООН, найстрашнішим у сучасній історії стало цунамі 26 грудня 2004 року в Індійському океані, яке забрало понад 230 тисяч життів у 14 країнах. Тоді людство усвідомило, наскільки важливо мати системи раннього оповіщення, міжнародну співпрацю та готовність громад до надзвичайних ситуацій.
Всесвітній день поширення інформації про проблему цунамі покликаний підвищити рівень поінформованості про ризики, пов’язані з цунамі, а також сприяти створенню механізмів зниження втрат людського життя. Цього дня ООН закликає уряди, науковців і громади до спільної роботи над удосконаленням систем прогнозування, поширення інформації, евакуації та відновлення після стихійних лих.
Сьогодні в межах глобальної ініціативи ООН «Sendai Framework for Disaster Risk Reduction» (Сендайська рамкова програма щодо зниження ризику лих) створюються міжнародні системи попередження, що об’єднують сейсмічні спостереження, супутниковий моніторинг і цифрові канали інформування населення.
Хоча Україна не перебуває в зоні ризику цунамі, наша держава активно підтримує глобальні ініціативи ООН щодо зниження наслідків природних катастроф, зокрема через участь у міжнародних проєктах, спрямованих на зміцнення систем раннього оповіщення, розвиток цифрової геоінформаційної інфраструктури та освіту у сфері цивільного захисту.
Для прибережних держав Європи, Азії, Африки й Океанії цунамі залишається реальною загрозою. Саме тому досвід, накопичений людством, має безпосереднє значення для усіх країн, адже готовність до стихійного лиха завжди починається з інформованості. Всесвітній день поширення інформації про проблему цунамі — це не лише привід згадати трагедії минулого, а й заклик до дії. Він нагадує, що кожен може стати частиною спільних зусиль із попередження катастроф: уряди — шляхом розвитку інфраструктури, вчені — через дослідження і прогнозування, громадя-ни — через відповідальне ставлення до безпеки. Це день, коли світ говорить про силу природи й силу людяності. Поінформованість, солідарність і взаємодопомога — головна зброя людства перед обличчям стихії. Знання рятують життя, якщо їх поширювати вчасно.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
