Закон визначає правові, організаційні та процедурні засади державної політики у сфері наставництва.
Законом передбачається:
- визначити перелік осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво. До таких осіб, крім дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, пропонується також включити дітей, які мають батьків, але перебувають у складних життєвих обставинах та/або зараховані на цілодобове перебування до закладів різного типу і форми власності та підпорядкування, дітей загиблих (померлих) захисників та захисниць, дітей, постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, а також депортованих та/або примусово переміщених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України дітей, малолітніх, неповнолітніх вагітних жінок, одиноких мам до 23 років, які перебувають у складних життєвих обставинах, осіб віком від 18 до 23 років, які були зараховані на цілодобове перебування до закладу різного типу, форми власності та підпорядкування і перебувають у складних життєвих обставинах;
- запровадити такі форми наставництва, як індивідуальне та корпоративне наставництво;
- встановити вимоги до кандидатів у наставники, критерії недопущення осіб до наставницької діяльності;
- запровадити соціальну послугу з організації наставництва та встановити перелік суб’єктів, які будуть брати участь в організації наставництва;
- запровадити механізми обліку, моніторингу, супроводу та державного нагляду у цій сфері.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
