Мій прадід Ананій Кріль був мудрим господарем. Мав декілька десятин землі, чималий садок і, звичайно, пасіку. Та найбільше односельців дивувало те, як прадід тонко відчував природу. Знав достеменно, що, як, коли і де садити й сіяти — і природа віддячувала йому багатющими врожаями. Мав Ананій чотирьох синів — розумних і міцних. Жили в мирі та достатку.
Лихо прийшло зненацька. На селі організовували колективні господарства. Але там споконвічному хліборобові Ананію місця не знайшлося. Йому начепили ярлика «куркуль», відібрали землю й майно і вигнали його та сім’ю з рідної оселі. Тепер Ананію доводилось думати, як не вмерти з голоду. І його серце не витримало, він помер. А діти, мов мишенята, розбіглися по світу в пошуках шматка хліба.
Наймолодший Сашко (мій дідусь) у свої 12 років наймався пасти череду. Під час Великої Вітчизняної війни юнака вивезли в Німеччину на каторжні роботи, де гнув спину від світанку й до ночі. Після звільнення з табору у 1945 році Олександр став бійцем Радянської Армії, брав участь у бойових діях проти Японії. Після чого його... репресували, ніби згадавши, що він син куркуля.
Але все ж таки дідусь повернувся до рідного села, знайшов своє кохання — дівчину Олену. Вони справили весілля, а згодом стали батьками трьох синів. Один з них — Сергій — мій батько. Але і на його долю випало чимало випробувань. Молодим хлопцем у складі десантно-повітряного полку Сергій Кріль воював у Афганістані. Не забути йому бойових операцій, містечка Баграм, гір Гіндукуш, де назавжди залишилося чимало його друзів-солдатів. Є в тата медаль «За відвагу», інші нагороди. Тепер він викладає на фізико-математичному факультеті університету, вчить майбутніх педагогів-математиків.
На моє улюблене свято — Святвечір — ми збираємося всією родиною: бабуся з дідусем, мама з татком і ми з сестричкою Оленкою. Різдвяний морозець розмальовує вікна. І на потемнілому склі, здається, я бачу величезне дерево. Це дерево нашої родини, яке — я вірю! — ростиме й квітнутиме і надалі на радість нашим нащадкам.
Оля КРІЛЬ, 13 років, літературна студія «Джерельце».
Кам’янець-Подільський
Хмельницької області.
