Проблему насильства в родині нині активно досліджують державні інституції й «озвучують» засоби масової інформації. Шляхи порятунку та реабілітації жертв шукають громадські організації. Інша ситуація — з найнебезпечнішим виявом деградації суспільства — сексуальним насильством та комерційною експлуатацією дітей. У всьому світі за тяжкістю завданої шкоди їх прирівнюють до тортур і катування.
Проте навіть фахівці порушують цю тему з острахом і обережністю. Дуже бояться замість вирішення «заговорити» проблему. І тоді за жахливими історіями і шокуючими цифрами загубиться найголовніше — маленька особистість, скалічена дорослими. Іноді найріднішими...
Утім, добропорядну українську громадськість «рятує» відносна невидимість проблеми: статистика фактично відсутня, випадки згвалтування і розбещення замовчують самі жертви. Адже сексуальне насильство часто супроводжується насильством фізичним і психологічним, нехтуванням нагальними потребами малюка. І налякана дитина не завжди чітко усвідомлює, якої наруги зазнала.
Ми захистимо тебе
Так заявили учасники конференції, проведеної днями громадською організацією «Жіночий консорціум України» і присвяченої Всесвітньому дню запобігання насильства над дітьми. Вони розказали про підводні рифи під час вирішення проблеми. По-перше, важко виявити факт насильства. По-друге, група найбільшого ризику — неблагополучні родини і вихованці дитбудинків та інтернатних закладів («Інтернат — вже порушення прав дитини!» — зазначила одна з учасниць конференції). По-третє, психологи, соціальні працівники, вихователі потребують додаткового навчання методик роботи з дітьми, які зазнали насильства.
Саме для цього було презентовано результати проекту «Подолання насильства над дітьми через професійне навчання фахівців, які працюють з дітьми, які зазнали сексуального або комерційного сексуального насильства». На сьогодні в рамках проекту, котрий триває вже другий рік, відбулося навчання 270 спеціалістів у Київській, Миколаївській та Вінницькій областях.
— Робота з дитиною потребує обережності й делікатності, — вважає керівник проекту Марія Алексєєнко. — Навіть якщо вам вдасться хоча б достукатися до її серця, налагодити довірливі стосунки — вважайте, що перший і найважливіший крок до її реабілітації зроблено.
...Коли мною керують
Одна з ниточок, за яку психологи можуть «витягти» на світ білий проблему, — малювання.
— Цей спосіб самовираження виявляє самоідентифікацію дитини, її почуття, — пояснює дитячий психіатр Євгенія Дубровська. — Всім, хто працює з дітьми, відомо, що результати письмових опитувань рідко відображають справжній стан речей. Діти відповідають те, що, на їхню думку, від них хочуть почути. Натомість проективні методики дають змогу дізнатися, які саме проблеми для малюка є ключовими. І працювати з конкретною дитиною й конкретними проблемами... До того ж під час спільного малювання дитина починає усвідомлювати, що її внутрішній світ когось зацікавив, що її намагаються не оцінити, а зрозуміти.
Щоб відчути, як незатишно почуваються юні створіння в дорослому світі, достатньо подивитися віртуальну виставку дитячих малюнків (www.chіldabuse.kіev.ua) і звернути увагу на підписи до знімків.
Наприклад, для 17-річної Олени катастрофа її світу — «коли мене так люблять і так про мене турбуються, що не дають свободи». Для 16-річної Тетяни — «це те, що я бачу кожного дня». Для 12-річного Олега — «коли тебе в будь-яку мить можуть вдарити». Для 16-річної Анни — «коли мама з татом сваряться». Для 9-річної Олі — «коли батько у в’язниці». Для 11-річного Сергія — «коли учні воюють з учителями, а вчителі перемагають». Для 13-річного Ігоря — «коли світ, в якому я живу, перетворюється на світ, в якому жити не можна».
Без коментарів, шановні дорослі!
