Десь зо тридцять літ тому на сценічний кін виніс чудову пісню «Чом, чом, земле моя...» тоді ще молодий співак Дмитро Гнатюк. Вона одразу ж полонила серця меломанів, пішла мандрувати світами. Її взяли до свого репертуару українські хорові колективи в Канаді, США та Австралії. В цих країнах неодноразово видавалися платівки з записом чарівної пісні. Твір тривалий час вважали народним. Хоча він не був фольклорним, а мав конкретних авторів.
Музику до пісні написав чудовий західноукраїнський композитор Денис Січинський, а слова належать перу особи маловідомої — вчительки Костянтини Малицької. Радянські музикознавці зумисне приховували авторство через те, що ці творці були занесені до чорного списку «українських буржуазних націоналістів».
Костянтина Малицька народилася 30 травня 1872 року в селі Кропивник Калуського району Івано-Франківської області в сім’ї священика. Освіту здобувала в Станіславській та Львівській учительських семінаріях. Доля закинула її навчати дітей у буковинське село Лужани поблизу Чернівців. Ось тут і розповився на повну силу її педагогічний та письменницький дар. Костянтина була педагогом-новатором, яка ламала усталені канони й сміливо брала до свого арсеналу новітню методику. У Лужанах літераторка написала багато віршів, оповідань, пробувала вона себе і в драматургії. Друкувалася в львівській та чернівецькій періодиці під псевдонімами Віра Лебедова, Чайка Дністровая та Віра Лужанська. Вірш «Чом, чом, земле моя...», який став знаменитою піснею, вона підписала вигаданим прізвищем Віра Лебедова.
У 1915 році, коли Буковину та Галичину окупували російські війська, Костянтину Малицьку разом з патріотично налаштованими інтелігентами депортували до Сибіру. Там вона пробула до 1921 року. Але й тут не марнувала часу, а навчала рідної мови дітей українців, засланих царатом у сибірську глибинку.
Основу її літературної спадщини становлять твори, написані на дитячу тематику. Працюючи вчителькою, вона почерпнула багато життєвого матеріалу, який і переплавила в художні образи вражаючої сили. Найпотужніші її збірки — «Малі герої» та «З трагедій діточих душ». Пробувала себе в літературній критиці. На схилі життя, працюючи бібліографом Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, розпочала укладати покажчик світової дитячої літератури. Проте смерть перервала роботу над цим грандіозним задумом.
Багато енергії присвятила мужня жінка створенню феміністського руху на західноукраїнському терені. Недарма її було обрано заступником голови Світового союзу українок. Померла вона в 1947 році у Львові.