На початку минулого століття, коли на волинських теренах тільки-но зароджувалися поштові листівки із зображенням тутешніх визначних місць, несподівано об’єктом пильної уваги стало місто Радивилів. 1915 року у відомому видавництві агентства Суворіна з’явилися на світ й пішли в обіг конверти з півдесятком міських краєвидів, а наступного — ще більше. З роками ці унікальні конверти, на жаль, загубилися. Побутувала думка, що вони втрачені назавжди. Але місцевий краєзнавець Володимир Ящук (на знімку) відшукав і повернув із забуття ці унікальні витвори фотографів, художників, друкарів та поштовиків.
Усе почалося з того, що під час однієї з філателістичних виставок автор колекції настирно попереджав люд, щоб ніхто не перезнімав зібраних та представлених реліктів. Бо вони, мовляв, у єдиному екземплярі, а світло від спалахів може вкоротити їм життя. Але, як часто буває в таких випадках, такі табу спрацьовують навпаки, тож дехто заради цікавості все-таки сфотографував екземпляри, зокрема й Володимир Ящук. А вже вдома, проглядаючи знімки, радивилівець приємно подивувався, бо на одному із зафіксованих конвертів побачив своє рідне місто — тільки 100-річної давності.
Саме ця перша листівка і дала поштовх для подальшого пошуку. Загалом краєзнавцю вдалося виявити понад десять різних конвертів з давніми радивилівськими краєвидами. Вони таїлися в земляцьких сімейних альбомах; на горищах у макулатурному мотлоху; в приватних колекціях в Україні і в Польщі, де один із філателістів навіть виставив раритетну листівку на продаж. Тепер усі зібрані екземпляри стали радивилівським надбанням.
— Відомо, що це була ціла серія поштових листівок про Радивилів, — каже Володимир Ящук. — І Радивилову в цьому сенсі пощастило, бо чогось схожого не мали на той час ні Дубно, ні Луцьк, ні Кременець, ні Почаїв, ні Броди — довколишні міста, більш відомі та розвинуті в історичному плані. На одній із віднайдених листівок при назві «Радзивиловъ. Пожарное депо» стояв № 11. Відтак подумалося: оскільки є нумерація, то таких видань має бути більше десятка. Ця логіка під час пошуку справді підтвердилася, хоч реально вдалося віднайти лише вісім різних екземплярів. На них, зокрема, зображені церква Олександра Невського, костел, пам’ятники, вулиці...
Цікавим виявився екземпляр із видом пожежного депо. Тут є текст, писаний солдатом своїй матері на знак вдячності, що вона вислала синові, пораненому в боях, на лікування 10 рублів. Цей лист адресувався до далекого Петрограда. Значить, географія радивилівських листівок, які коштували на той час 5 копійок, була досить широкою.
Через листівки вдалося візуально відродити багато втраченого. Так, приміром, на одному із зображень видніється приміщення з вивіскою «Компания ЗИНГЕР», що підтверджує колишню наявність в Радивилові представництва американської компанії «Зінгер». Інший важливий факт, написаний сто років тому адресантом, — що вже тоді у Радивилові демонстрували кіно, щоправда, німе, яке необхідно було супроводжувати грою музиканта-піаніста.
На знайденому пошук давніх поштових пам’яток для Володимира Ящука не завершився. Адже, за архівною інформацією, в колекцію входили також листівки із зображенням народної школи, ремісничого училища, державного кордону біля Радивилова, імператорської каплиці, ще не знайдені на сьогодні.
Листівка з видом радивилівського пожежного депо і подякою від адресанта-солдата.
