Українки завжди були гарними господинями, розумницями й красунями, а коли треба, то й очолити громаду могли! Одвічна демократичність нашого народу не пішла у історію, як вважає дехто. Наприклад, у одному селі на Сумщині місцевий парламент складається повністю з представниць прекрасної статі.
Їм довіряють
Невелика Яганівська сільрада в Липоводолинському районі об’єднує в собі три хутори — Грабщину, Яганівку і Бугаївку. В них лише 457 жителів. Як і водиться, голова сільради — чоловік — Микола Ізюменко. Але на цьому влада сильної статі і закінчується. Керівники навчально-виховного комплексу, ФАПу, Будинку культури й бібліотеки — жінки! Члени виконавчої ради — теж представниці прекрасної статі. І весь депутатський корпус — не повірите! — складається з жінок!
Голова сільради Микола Васильович займає свою посаду вже 19 років. Він говорить, що такий склад місцевого парламенту його абсолютно влаштовує. «Нам вдалося сформувати команду, яка визнає один принцип — єдності». З 12 жінок сільської ради (на знімку) чотири обиралися від 1995 року. І тільки вчитель Людмила Котова і соцпрацівник Людмила Коновал — члени ради двох останніх скликань. Селяни настільки довіряють своїм депутатам, що кілька виборів поспіль на дільницях не висувається навіть по два кандидати. Самі ж місцеві парламентарії причину цього вбачають у тому, що інтереси громади вони ставлять на перший план. Адже в селі нічого не приховаєш: один у одного — як на долоні.
Справжні патріоти
Бійок на сесії і блокування трибун, на відміну від Верховної Ради, у маленькій Яганівській раді не буває. Хоча, коли питання потребують обговорення, точки зору на їх вирішення часом абсолютно протилежні. Кожен депутат доводить свою. Компроміс у спірних питаннях, як правило, пропонує голова — Микола Васильович. Депутатки не виключають: якби не його дипломатичність, розуміння, толерантність і вміння переконувати — події у Верховній Раді могли б мати повторення й тут.
— Ми — справжні патріоти! Щойно настає весна, беремо відра, щітки й білимо дерева, наводимо в селі лад. Жіночими руками відремонтували клуб. У рідкісних випадках запрошуємо «важку артилерію» — чоловіків і синів. Всі три наші села газифіковані. Два роки тому за кооперативним методом ми домоглися будівництва водогону (за гроші районного, сільського бюджетів та територіальної громади). Все заради блага наших односельчан, — пояснюють депутатки.
Співають і танцюють
Розповідаючи про Яганівку, ніяк не можна обійти місцеву визначну пам’ятку — сільський клуб. Його керівник Олена Симоненко створила в ньому особливу ауру і привернула до художньої самодіяльності, без винятку, все село. У затишному приміщенні з хорошим ремонтом, світлими вікнами працюють шість колективів. Один з них — драматичний театр «Мельпомена» — має звання народного і став настільки популярним, що гастролює всією Сумщиною. А ще є танцювальний ансамбль «Черевички», вокальні ансамблі «Світанок» і «Сузір’я», фольклорний ансамбль «Надвечір’я». До слова, останній складається повністю з жінок. «Наймолодшій» — 74 роки, а найдорослішій співачці — 82. Діти зайняті в колективах усі до одного! Олена сама пише сценарії і ставить вистави, які проходять на ура.
Але і це не всі здобутки яганівських жінок. Їм нема рівних у мистецтві вишивати та вмінні випікати короваї. З рук місцевих майстринь виходять просто шедеври! Крім того, два роки поспіль саме яганчанки здобували звання «Жінка району». У 2011 році його отримала директор клубу Олена Симоненко, а в 2012-му — керівник бібліотеки Світлана Коновал.
Чому все на тендітні плечі?
«А що ж чоловіки? Чому ніде не йдеться про них?» — запитаєте ви. І справді: чому в цьому селі все тримається на тендітних жіночих плечах? Домисли розвіяв сільський голова.
— Наші жінки-депутати — всі віком від 35 до 47 років. Вони — берегині вогнища і хочуть зробити своє село красивішим і комфортнішим. Чоловіків, відкрию таємницю, у нас майже стільки само, як і жінок, але всі вони зайняті сільгосптехнікою. Тут її — найбільше в районі. Ми, на відміну від багатьох господарств, зуміли зберегти всю виробничу інфраструктуру, не залучаючи сторонніх інвесторів. Розвивається тваринництво, майже всі жителі працюють у фермера. У селі нема безробіття. У наших чоловіків не вистачає часу на суспільне життя, ось вони й спростували тезу, що політика — не жіноча справа, залишивши цей фронт представницям прекрасної статі. І, як бачите, не дарма! — вважає Микола Васильович.
Окрім всього зазначеного, в селі панують ще й безмежна гостинність та позитивний настрій. Але найголовніше, що за час нашого візиту жодного разу не прозвучало «Я». Червоною ниткою в розмові було «Ми». Напевно, в цьому теж криється секрет успіху маленького матріархального села в крайній південно-західній точці Сумщини.
Фото автора.
Мовою цифр
Немає такої сфери діяльності в суспільстві, до якої б не була причетна жінка. За даними Головного управління статистики у м. Києві, найбільше жіноча праця поширена у сферах охорони здоров’я та надання соціальної допомоги (79,8%), функціонування бібліотек, архівів, музеїв та інших закладів культури (75,9%), а також освіти (74,0%).
