Відбулася презентація збірки оповідань журналістки, медіа-експерта, письменниці Світлани Єременко «Терикони під літаком». Як каже авторка, ця книга про життя, про людину в складному сучасному світі. Це якщо коротко, а загалом письменниця досліджує чимало явищ, з якими ми стикаємося останніми десятиліттями. В її оповіданнях — драматизм людських стосунків, любов і зрада, падіння та пошуки себе, віра і сила духу... «Світ крізь жіноче серце» — так влучно написав літературний критик Петро Сорока.
Фото автора.
Програмне оповідання «Терикони під літаком», котре й дало назву всій збірці, ще в 2014 році ввійшло до антології кращих українських соціальних оповідань ХХІ століття «Похід через засніжений перевал», куди потрапили, приміром, такі маститі письменники, як Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Володимир Даниленко та інші. Додамо також, що журнал «Forbes Україна» включив «Терикони...» до п’ятірки літературних новинок сезону поряд із відомими зарубіжними авторами, виданими в Україні. Зокрема Поланіком, Уельбеком.
Чому «Терикони під літаком»? Просто авторка, а колись випускниця факультету журналістики Київського університету, за розподілом прибула, а точніше прилетіла, до Донецька. Звісно ж, найбільше враження ще з борту справили тоді терикони.
Якщо ж говорити про автобіографічне оповідання, то саме тут і приховується відповідь, чому Донбас, чому війна? Бо коли по всій Україні вже вирував вітер змін, у Донецьку функціонери не могли збагнути, що назад у «совок» уже не буде вороття, і вони всіляко намагалися завадити демократичним процесам, а саму героїню оповідання переслідують за проукраїнські погляди буквально до звільнення. При цьому сказати, що героїня (чи авторка) розлюбила Донбас, аж ніяк не виходить. Бо в оповіданнях — і квіти на вулицях Донецька, і вистави в місцевій опері, і сучасні будівлі та зелені парки. Загалом у текстах багато музики, творчості. Цим вона ніби хоче показати, що насправді Донбас різний: він поетичний, мистецький, хоча й дещо застряглий у минулому.
«Захоплюючий сюжет, інтрига, стрімке наростання подій — ось що головне для стилю Світлани Єременко. Вона зацікавлює читача, змушує його дочитати книгу чи бодай окреме оповідання до кінця, збурює його уяву і залишає в душі помітний слід. Її твори читабельні, психологічно-напружені. А ще вони дають змогу навіч побачити донецьку дійсність і глибше зрозуміти причини нинішньої кривавої війни», — аналізує новели Петро Сорока, письменник, літературознавець.
Оригінал — макет «Териконів...» був готовий ще перед Майданом. Світлана навіть мала пропозиції від видавців, але відбулася революція, загинули люди, потім анексія Криму, війна на Донбасі. І тоді подумалось, згадує авторка, що, мабуть, не час, не до книжок.
Але торік Спілка письменників України спільно з Київською міською державною адміністрацією започаткувала проект «Перша художня книжка автора». 13 письменників із 50 претендентів стали переможцями, зокрема і Світлана Єременко. Книжки були видруковані, автори отримали свої екземпляри, а решту накладу безплатно передали до столичних бібліотек.
Книга отримала першу премію в конкурсі «Літературні відкриття року» й викликала велику зацікавленість у читачів і критиків. Саме тому видавництво «Український пріоритет» (видавець Володимир Шовкошитний) перевидало «Терикони...», книжка була представлена на Форумі видавців у Львові і тепер продається у книгарнях України.
...Я взяла «Терикони...» до рук. Сіла — і зачиталася. Таке враження, що деякі її жіночі персонажі — це фактично я. Адже так само любила, так само зраджували близькі (як здавалось) люди, так само виживала в непростому нашому світі. Читаєш, і в якийсь момент ловиш себе на думці: це ж про мене! Те ж саме, мабуть, можуть сказати багато читачок. Утім, чоловіки в оповіданнях Світлани теж не обділені увагою. Ну і звісно ж, захоплює мова, якою написана книжка. Вона соковита, різнобарвна, поетична, що й ставить автора в один ряд із маститими майстрами пера.
Загалом, читаючи «Терикони...», інколи ловиш себе на думці, що описані саме теперішні часи. Світлана підтверджує: коли вона розмістила уривок із «Донецької балади» у Фейсбуці, дехто подумав, що йдеться про нинішню ситуацію, хоча в оповіданні екскурс у 90-ті роки. Або, скажімо, «Сповідь наркомана». На Донбасі ця проблема була завжди досить гострою, а сьогодні вона ще більш актуальна. Бо кордон відкритий, рікою тече контрабанда. Оповідання «У прірві» — про дівчину, яка потрапила в сексуальне рабство. Тепер ця тема, на жаль, також дуже актуальна, бо на окупованих територіях зникають люди.
Але книжка не лише про драматичні події, там багато кохання, щирих стосунків, емоцій і почуттів, вишуканої еротики. І все це вимальовано дуже соковито і навіть поетично. Сама ж Світлана розповіла, що ще із студентських років цікавилась психологією і через її призму намагається зрозуміти вчинки людей. Тож ці свої знання вона застосувала і в оповіданнях, огорнувши у гарну художню форму.
Героїні оповідання «Самотній еротоман» Еммі Суховій належить така фраза: «Описуєте, немов кладете мазки яскравих фарб на полотно». Щось схоже можна сказати і про збірку оповідань Світлани Єременко.
