ЛИСИЧЕНКО Георгій Віталійович
29.06.1947—20.03.2018
Уже сорок днів, як немає серед нас світлої Людини, відомого вченого та організатора наукових досліджень, чорнобильця — Лисиченка Георгія Віталійовича, директора Державної установи «Інститут геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України», члена-кореспондента НАН України, доктора технічних наук, почесного працівника атомної енергетики, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки, члена бюро Відділення ядерної фізики та енергетики, голови Міжвідомчої наукової ради при Президії НАН України з проблем поводження з радіоактивними відходами, голови Комітету комплексного аналізу безпеки гірничодобувної та переробної промисловості, поводження з радіоактивними відходами та їх впливу на населення та навколишнє природне середовище Національної комісії з радіаційного захисту населення України.
Після закінчення у 1971 році геологорозвідувального факультету Київського національного університету Георгій Віталійович брав безпосередню участь у науково-дослідних та проектно-вишукувальних роботах з обґрунтування розміщення АЕС, працював на площадках більшості АЕС України. Започатковані та розроблені ним науково-методологічні підходи, методи та результати модельних досліджень забезпечують наукове обґрунтовування та впровадження комплексних заходів захисту населення і території при виникненні надзвичайних ситуацій на АЕС та інших об’єктах ядерного паливного циклу, сприяють вдосконаленню систем комплексного екологічного моніторингу цих об’єктів та підвищенню рівнів їх екологічної безпеки.
Одразу після катастрофи на Чорнобильській АЕС його було призначено першим керівником штабу Академії наук України в м. Чорнобиль, де він забезпечував практичну реалізацію пропозицій учених Академії наук України з ліквідації наслідків аварії та мінімізації її негативного впливу на навколишнє середовище та населення. У зоні аварії ЧАЕС як фахівець безпосередньо займався системами сейсмічної діагностики стану зруйнованого реактора, оцінкою радіоекологічного стану забруднених територій, питаннями захисту водних ресурсів від забруднення та поводження з радіоактивними відходами.
Значним науковим внеском у розвиток систем ядерної і радіаційної безпеки є розробки Лисиченка Г. В. зі створення сучасних технічних систем радіоекологічного моніторингу та фізичного захисту енергетичних об’єктів, де він виступав як науковий керівник або відповідальний виконавець робіт.
Георгій Віталійович до всіх службових справ та наукових досліджень ставився професійно, відповідально, азартно та ґрунтовно, як високоосвічена людина полюбляв літературу, спілкування з друзями, рідну українську природу. Це була людина з ясним розумом, твердими принципами, неосяжною душею, із серцем, здатним дарувати любов та підтримку рідним та численним друзям. Він був твердою опорою для своєї родини.
Георгій Віталійович — це приклад мужності та сили духу для всіх нас.
Його численні лідерські починання залишаться джерелом творчого натхнення для багатьох людей, які знали та працювали з ним. До останніх днів свого життя він наполегливо працював над проблемами забезпечення екологічної безпеки низьковуглецевих джерел енергії — гідро- та атомної енергетики України, виношував нові ідеї відродження Чорнобильської зони відчуження.
Завжди будемо пам’ятати та використовувати його творчу спадщину.
Нехай буде пухом йому земля і Царство небесне.
Друзі та товариші по роботі
Лисиченка Георгія Віталійовича.
