На фото: Руїни храму в Херсонесі Таврійському.

У 1921 році Владімір Лєнін і Міхаіл Калінін (керівники совєцького уряду) підписали декрет про утворення Кримської автономії і переведення її до складу Росії. До того часу Крим перебував у складі Таврійської губернії України. За 33 роки російського панування в Криму (з перервою на німецьку окупацію) економіка півострова була повністю вбита колективізацією і голодоморами.

У 1954 році Крим знову повернули до складу України – на реабілітацію. А в 2014-му на півострів знову зайшли російські окупаційні війська...

Тисячолітнє українське місто Херсонес Таврійський нині носить кіммерійське ім'я Севастополь. Це найбільша у світі пам'ятка доби Великої Романії, більш відомої як Візантія (візантій (бізантій) – золота антична монета, найменування грошової одиниці – соліда). У нас є чимало підстав вважати, що дорійське місто Візантій, яке потім отримає назву Константинополь/Істамбул, насправді було колонією дорійського міста Херсонес Таврійський... Дорійці – представники Сабатинівської археологічної культури (ІІ тис. до н.е.) Трипільської цивілізації України.

Кримський Херсонес (більш відомий як Херсонес Таврійський) був одним із локальних центрів еллінської цивілізації, яка зародилася в Північному Причорномор'ї, а згодом розповсюдилася в Малу Азію та Середземномор'я.

Загалом слово "Херсонес" є доволі поширеним і часто зустрічається у стародавній історії. Херсонес Таврійський розташовується на півдні Кримського півострова України. Історична традиція стверджує, що він був заснований скіфами/дорійцями приблизно у 6 ст. до н.е.

Керченська затока в античні часи називалася Херсонес Скелястий. А відомий скіфо-еллінський історик Геродот пише, що місцеві жителі називали Керченську затоку ще й Боспором Кімерійським.

Є місто Херсонес на острові Кріт. Тамтешня Кріто-Мікенська цивілізація вважається дочірньою по відношенню до Скіфо-Трипільської цивілізації України.

Відомі нам також два півострова з назвою Херсонес – Херсонес Фракійський (на Боспорі Фракійському, навпроти малоазійської Трої) і Херсонес Родоський (малоазійська Карія, навпроти середземноморського острова Родос). Їх об'єднує те, що обидва ці міста були засновані арійськими/орійськими племенами, що прийшли з території сучасної України.

Утім, варто було б розібратися із самим терміном "Візантія".

По-перше, український Херсонес був створений за 900 років до створення так званої Східної Римської імперії. Нагадаємо, що Херсонес Таврійський був заснований у VI ст. до н.е., а Східна Священна Римська імперія (так звана Візантія) проіснувала з 395-го по 1453 рік уже нашої ери.

По-друге, держави з назвою Візантія ніколи не існувало. Це – фейк XVI століття, придуманий істориком Ієронімом Вольфом.

Жителі так званої Візантії, серед яких були предки сучасних українців, македонців, болгар, греків, італійців, іспанців, турків, арабів, вірмен та багатьох інших сучасних народів, насправді називали себе ромеями або римлянами.

Свою тисячолітню імперію вони називали Романія, тобто держава ромеїв. Столицею Ромейської імперії було місто антів Візантій, перейменоване в Константинополь. Після турецького завоювання у 1453 році це місто отримало назву Істамбул.

Але і з тим не все так просто. Так звана Всесвітня історія стверджує, що Східна Римська імперія (яку історик назвав Візантією) це держава, яка начебто оформилася в 395 році внаслідок остаточного розділу Римської імперії на західну і східну частини.

Германські історики нав'язали світу свою концепцію, в якій стверджується, що через вісімдесят років після цього розділу так звана "Західна Римська імперія" припинила своє існування і залишила "Візантію" історичною, культурною та цивілізаційною правонаступницею Стародавнього Риму.

Як стверджує Лариса Седікова, колишній заступник генерального директора з науки Національного заповідника "Херсонес Таврійський": "Самі візантійці себе так не називали. Вони себе називали ромеями. А назва Візантія з'явилася вже в епоху Відродження на честь першої столиці цієї нової візантійської держави".

Між іншим, імператори Священної Римської імперії германської нації, яка проіснувала з 1512-го по 1806 рік нашої ери, називали себе "римськими імператорам", так само, як і османські султани.

Саме для цього Ієронім Вольф у 1557 році поміняв Чорноморський та Середземноморський Рим місцями і назвав справжній Рим Візантією/Константинополем, а провінційне італійське місто Рома – першим Римом.

Це було потрібно для ідеологічного обґрунтування того, що саме германські імператори мають право носити римську корону, а не османські султани, які завоювали Константинополь і назвали його Істамбулом.

І Візантій, і Херсонес були створені приблизно в один час – у 6 ст. до н.е. Отже, називати Український Херсонес "візантійською" пам'яткою, як це придумали у XVIII ст. н.е. германські історики, що працювали на російську імператорку Єкатєріну другу, як мінімум некоректно.

З таким само успіхом, можна називати античні пам'ятки Константинополя/Істамбула "херсонськими" або "херсонеськими".

Національний заповідник "Херсонес Таврійський" – одна з найкращих пам'яток світу Романії, або Ромейської імперії, яка збереглася саме на території України. Тут можна побачити античне місто з агорою, театром-ареною, залишками святилищ і древніх храмів.

Проте Херсонес аж ніяк не був скромним провінційним містом. Херсонес був столицею потужної держави, яка звалася Гераклея. І правили тут Геракліди – нащадки сина трипільського бога Зевса Геракла – прабатька скіфів і спартанців-дорійців.

Нащадки уродженця Українського Криму Геракла, які правили в Херсонесі, перетворили Гераклейський півострів Криму на свою сільськогосподарську округу – хору. Тут було збудовано укріплення, садиби, розмежовано земельні наділи, квітли сади і плодоносили виноградники, які були основою аграрної економіки Херсонеса.

Херсонес розташований у південно-західній частині Українського Криму, біля бухти, що нині зветься Карантинною. У найбільш ранніх археологічних шарах Херсонеса було знайдено чимало артефактів VI ст. до н.е., зокрема черепків архаїчної чорнофігурної кераміки.

Херсонес мав розвинуту економіку, досить високий культурний рівень, вів активну зовнішню політику. Протягом IV-III століть до н.е. Херсонес випускав масові серії срібних монет, які успішно конкурували з тогочасними валютами Української Еллади.

Історики Першого германського рейху переконали світ, що Херсонес Таврійський нібито був заснований вихідцями з Гераклеї Понтійської, що розташовувалася в Малій Азії (нині – Туреччина). Гераклея Понтійська була дорійською колонією, так само, як і Херсонес Таврійський.

Уся пікантність полягає в тому, що, за даними археологів, дорійці прийшли в ІІІ-ІІ тис. до н.е. в Малу Азію і Середземномор'я з території сучасної України. Відтак і виходить, що насправді Херсонес Таврійський міг бути головною базою дорійської експансії на території нинішніх Греції і Туреччини. Експансії, яка перетворила Грецію на Елладу.

Отже, кримський Херсонес, який розташовувався на Гераклейському півострові Криму, не міг бути колонією Ромейської імперії, яку германські фальсифікатори Всесвітньої історії назвали Візантією.

Нагадаємо, що скіфо-трипільські колонії Херсонес і Візантій були засновані приблизно в один і той само час – у VI ст. до н.е.

Більше того, за даними археологів, дорійці – представники сабатинівської археологічної культури (ІІ тис. до н.е., отримали свою назву від села Сабатинівка Кіровоградської області України) заснували античне місто Візантій, яке згодом стає столицею Першого Риму – Романії.

Сабатинівська археологічна культура – це локальна археологічна культура Трипільської цивілізації України, яку датують VI-III тис. до н.е. І ціла низка зарубіжних та вітчизняних дослідників доводять, що це були праукраїнські племена з Української Еллади. Вони спочатку розселилися в Причорномор'ї, а потім прийшли до Середземномор'я та Малої Азії. І створили там Малоазійську та Середземноморські Еллади...

Це визнають, навіть, російські дослідники цивілізацій Середземномор'я Леонід Гіндін і Владімір Цимбурський: "Приблизно біля 2300 року до н.е. прагреки, прамакедонці, прафрігійці рухаються з боку Подунав'я із західних областей Північного Причорномор'я в Північно-західну Грецію і на південь Дарданії в числі народів "курганної хвилі IV".

...Тут ми повинні згадати слова Геродота про те, як в певні часи всю Фракію і Північну Грецію до Іонійського моря і фесалійської річки Пенеї заполонили племена "теукрів", тобто вихідців з Троади...".

Західні області Північного Причорномор'я, це якраз Кіровоградська, Одеська, Миколаївська і Херсонська області України, де була розташована Сабатинівська локальна археологічна культура Трипільської цивілізації.

Сабатинівці, які відомі також як дорійці, протягом XIII-XI століть до н.е. у складі інших племен вторглися на територію Середньої Греції та в Пелопонес – центри мікенської цивілізації. Цю подію було названо "дорійським вторгненням".

Племена дорійців оселилися на островах Егейського моря (Кріт, Родос, Санторіні) та Егейському узбережжі Малої Азії з прилеглими островами (азійська Доріда). Згодом дорійці під командуванням Гераклідів вторглися до Пелопоннесу, чимало областей якого раніше були завойовані Гераклом. У міфології це вторгнення отримало назву "повернення Гераклідів".

На думку українських дослідників Станіслава Бондаря та Петра Кралюка: "...Елліністичні тенденції у Північному Причорномор'ї виявилися ще раніше, ніж у "материнській" Греції. Незадовго до походів Олександра Македонського боспорський цар Левкон І здійснив низку завоювань, у результаті яких до складу боспорської держави увійшли не лише давньогрецькі міста-колонії, а й території, населені "варварськими" племенами. Як наслідок, була створена типова елліністична держава, що в IV-III ст. до н.е. переживала період свого піднесення".

Отже, археологи стверджують, що дорійці рухалися з півдня України – через Херсонес Таврійський – в Малу Азію, де заснували міста Візантій, Гераклею Понтійську та Халкідон.

Звідси й висновок, що Херсонес Таврійський заснували не жителі Гераклеї Понтійської (нині Туреччина), а скіфи/дорійці, прабатьком яких (за Геродотом) був уродженець українського Криму – Геракл.

Останній, як стверджують міфи, здійснив тут один із своїх відомих подвигів. Він переміг пса, що охороняв вхід до печери, яка вела в підземне царство мертвих бога Хадеса.

Якщо подивитися на печери Балаклави – поблизу українського міста Севастополя, тимчасово окупованого російськими нацистами, де запросто можна сховати цілу флотилію підводних човнів, тут справді, є над чим замислитися...

Після того, як у Криму формується сильна скіфська держава, безпека таврійського Херсонеса стає під загрозою. У цьому зв'язку Херсонес був змушений звернутися до Понтійського царя Мітридата VI Євпатора, який надав місту військову допомогу для захисту від скіфів.

Але базплатним буває сир лише в мишоловці. З того часу Херсонес Таврійський потрапляє під контроль своєї колишньої колонії – Херсонеса Понтійського. Він входить до складу Боспорського царства, а після смерті Мітридата – потрапляє під вплив Романії і стає форпостом ромейських військ у Північному Причорномор'ї.

У цитаделі міста розміщуються сухопутні війська ромейських легіонів, а в Херсонеській гавані – кораблі ромейського флоту. Тут-таки була і ставка ромейського військового трибуна, який командував сухопутними і морськими силами Романії у Криму.

Згодом це повториться після першої російської окупації Криму в 1783 році. Після чого проводилася політика геноциду і проти мусульман (кримських татар), і проти православних (греків, вірмен, болгар, українців).

Херсонес в античні часи підтримував активні міжнародні контакти. Про це свідчать тисячі артефактів, знайдених археологами. Наприклад, перстень єгипетського царя Птолемея, який мені дозволили примірити під час зйомок нашого фільму про український Херсонес.

Принагідно нагадаємо, що династія Птолеміїв була заснована єдинокровним братом Олександра Македонського Птолемеєм. Вона правила Єгиптом у IV-I ст. до н.е. Отже, цьому персню приблизно 2400 років!

Що шукали посланці еллінської династії Птолемеїв у скіфо-еллінському Криму?..

Достеменно, ми цього не знаємо. Але те, що Олександр Македонський виводив свій родовід від родоначальника скіфів Геракла, що народився в українському Криму і започаткував дорійську династію царів – Гераклідів, не заперечує ніхто.

Херсонес пережив різні періоди свого життя. На рубежі III-IV ст. в Херсонесі з'являється християнство, яке з V ст. н.е. стає державною релігією. Безжально знищуються античні пам'ятки, храми, театр, оскільки філософія середньовічного християнства передбачала не насолоду від земного життя, а підготовку до смерті. Скажімо, на території античного театру була побудована християнська церква, яка замінила античний театр – на псалми і молитви.

До речі, після завоювання Криму Російською імперією у 1783 році каміння з античних будинків Херсонеса було використано для будівництва казарм російського Чорноморського флоту. Така ось "правонаступність" і шанування предків...

Валерій БЕБИК, доктор політичних наук, професор, голова Всеукраїнської асоціації політичних наук.

На фото: Професор Валерій Бебик приміряє перстень єгипетського царя Птолемея з колекції Таврійського Херсонеса.

На фото: В таких амфорах жителі українського Херсонеса зберігали олію і вино, в більших – зерно.

На фото: Дорійський жертовник в античному храмі Херсонеса Таврійського.

НАУКОВІ ДЖЕРЕЛА:

* Бебик В. Тисячолітня Україна: доісторичні цивілізації та глобальні релігійно-політичні доктрини. Київ-Ужгород. 2012. – 280 с.

* Бебик В. Доісторичні витоки української цивілізації. Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. 2014. № 3. С. 6-13.

* Бебик В. Теукри в Єгипті та Малій Азії. Пам'ять століть. 2008. № 3. С. 27-36.

* Бебик В. Скіфо-арійська цивілізація у Стародавній Індії/Ар'я-Варті (ІІІ-І тис. до н.е.). Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. 2011. № 3. С. 10-15.

* Бебик В. Теукри – біблейні "народи моря". Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. 2009. № 4. С. 6-12.

* Бебик В. Великий скіф Спартак: Українська та Середземноморська Еллада. Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. 2011. № 2. С. 10-16.

* Бондар С., Кралюк П. Біля витоків української мудрості: філософська та релігійна думка народів Північного Причорномор'я VII ст. до н. е. – ІІ ст. н. е. Київ: Світ знань, 2009.

* Гиндин Л.А., Цымбурский В.Л. Троя и "Пра-Аххиява". Вестник древней истории. 1995. № 3.

* Кульчицький С. Входження Криму до складу України. Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 3. 2009. С. 135-154.

* Легенды и сказания Древней Греции и Древнего Рима / Сост. А.А. Нейхарт. Москва : Изд-во "Правда". 1990. 576 с.

* Наливайко С.І. Українська індоаріка. Київ : Євшан-зілля. 2007. 640 с.

* Топоров В.Н. К реконструкции "прото-Ахилла" / Вяч. Вс. Иванов и др. (ред). Балканы в контексте Средиземноморья. Москва: ИСБ, 1986. С.25-37.

* Minns E.H. Scythians and Greeks: a survey of ancient history and archaeology on the North coast of Euxine. Camdridge : Univ. Pres, 1913. 720 p.

* Page D.L. History and the Homeric Iliad. Berkeley : University of California Press, 1963. 250 p.