На знімку: родина Параски Плитки-Горицвіт із Бистреця.
Бо щоразу знаходяться нові факти з її життя. Пригадується, як у селі Бистрець Верховинського району величаво відзначили 93-ту річницю від народження народної письменниці, художниці та мислительки Параски Плитки-Горицвіт. У Будинку культури була розгорнута виставка зі світлин, картин і книжок відомої гуцулки. Їх надала родина Мартищуків, звідки походить відома мисткиня. Працівники культури та вчителі місцевої школи постаралися, щоб свято вийшло цікавим.
Представниця родини Галина Матаржук поділилася спогадами про славну родичку, розповіла про життєвий шлях майстрині. На великій честі для села наголосив сільський голова Микола Хімчак. Ведуча заходу Юлія Потяк поділилася роздумами про багатство гуцульської культури.
Параска Плитка-Горицвіт поєднала Бистрець із Криворівнею, куди з маленькою донечкою переїхали батьки. В. о. сільського голови Дмитро Ілійчук та старший науковий працівник музею імені І. Франка Василь Зеленчук розповіли про пошанування майстрині в селі. В родинній садибі є громадський музей. Чимало для популяризації імені славної гуцулки зробив священик о. Іван Рибарук. Віднаходив у сільських хатах образи, котрі малювала й дарувала людям народна художниця. Разом із сільськими активістами, меценатами знімкували їх, за сприяння тодішнього Президента Віктора Ющенка вийшов величавий фотоальбом. Велику роль у популяризації Плитки-Горицвіт відіграв і народний депутат Микола Княжицький — один із ініціаторів заснування Форуму країн Східної Європи VIA Carpatia.
«Параску Плитку-Горицвіт у юності вивезли на примусові роботи до Німеччини, після повернення додому за зв’язки з підпіллям відсиділа дев’ять років у сталінських таборах, де обморозила ноги. Дуже цінувала, що через смерть Сталіна отримала рік амністії. З підірваним здоров’ям та зраненою душею повернулася до Криворівні, де до колишньої каторжанки влада ставилася з пересторогою. Натомість у селі її любили — за розум, талант, щедру душу. Малювала картини, любила фотографувати. Та найбільше — писати. Залишила немалий скарб — 43 великі книги самвидаву, виписані каліграфічним почерком та багато ілюстровані. Найбільші — на 500 сторінок, вагою до 5 кг! Я привезла сюди одну «на помацанє» (доторкнутися. — Авт.). Та сотні маленьких книжечок, заповнених рукописними й друкованими віршиками. Дбайливо підшитими. Нема їм ліку, бо роздаровувала, як малюнки і знімки карпатських краєвидів. Чи не в кожній сільській хаті є ті скарби. Заміж так і не вийшла. На жаль, справжня слава до майстрині прийшла вже після життя Параски. Тож наша родина ревно оберігає її надбання. Все це належить громаді Криворівні», — розповіла хранителька сільського громадського музею Параски Плитки-Горицвіт Василина Харук.
Родичка майстрині поділилася спогадами про те, як після смерті бабусі Параски в 1998 році знайшлося чимало охочих прибрати до рук її скарби. То був десь 2004 рік, приїхали звідкись та довго не відступали. Харуки не спокусилися на гроші, навіть попри те, що в сім’ї підростало четверо дітей.
Щоб зрозуміти справжню цінність спадку, варто нагадати, що торік 4 тисячі квадратних метрів площі виставкового залу столичного «Мистецького Арсеналу» було відведено на виставку «Подолання гравітації», що її організував Український культурний фонд за сприяння обласної та районної влади, народних депутатів, Агенції розвитку Прикарпаття.
На свято до Бистреця прибула делегація із Верховини та Криворівні на чолі із художнім керівником Будинку культури Василем Стефлюком, а також гості зі Львова — уродженець Прикарпаття, актор драмтеатру імені Марії Заньковецької Роман
Біль, доктор історичних наук Ігор Гаврилів, композиторка і вокалістка Дзвенислава Чабан-Леус. Кожен виступ збагатив присутніх новими знаннями про дивовижний Гуцульський край та його мешканців. Редактор видавництва «Левада» Богдан Горбовий розповів про видання трьох книжок про Параску Плитку-Горицвіт. Його брат Володимир був особисто знайомий із мисткинею.
Кінопродюсер Олександр Дибич презентував віднайдений у американських архівах документальний фільм «Гуцульщина». То вже сьомий за ліком кінопоказ безцінної стрічки, що відображає життя гуцулів у міжвоєнний період минулого століття.
Опісля дискутували. Присутні підморгували: мовляв, у краєвидах і побуті майже нічого не змінилося. Ті самі коломийки, трембіти й танці. Хіба що смереки стинають не ручними пилами.
Завершилося тоді свято майстер-класом верховинських митців Марії Костенко, Вікторії та Василя Юськівих. Вони презентували танці XVII—XVIII століть. То був справжній бенефіс не тільки Параски Плитки-Горицвіт, а й усієї Гуцульщини.
Івано-Франківська область.
Фото автора.
