Мої подружки-пенсіонерки провели онуків до школи і сіли під парканчиком біля під’їзду. Першою починає дискусію Софочка: «Вот собирала внуку ранец: по-нашему так красиво — «тетрадь», а у вас так грубо — «зошит», сшитый что ли?»
Очі подружок починають мене свердлити: відмовчатися не вдасться...
— Немає гарних і поганих мов. Кожному своя — рідніша та зрозуміліша. Це як кожному свій онук — найдорожчий. Справді, наші пращури один великий аркуш складали вчетверо, розрізали й зшивали посередині, цей виріб білоруси називали «сшытак», українці — «зошит». Пам’ятаєте, у наші часи були написи «загальний зошит», у білорусів «агульны сшытак», у росіян — «общая тетрадь»; від білоруського «агульны» походить російське «огульно» (общё).
У Давній Греції четверта частина аркуша називалася «tetras», а складений вчетверо — «tetro». У пам’ятках ХІ століття зустрічаємо слово «тетрадь», запозичене з грецької.
Як бачите, кожен народ свої назви має і тлумачення їхнє знає. Якщо ви запозичили слово з грецької, то хоча б знайте його етимологію.
Запоріжжя.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
