До Дня Перемоги
Днями вдові Героя Радянського Союзу Григорія Куроп’ятникова минуло 90 літ
Струнка, підтягнута, з молодечим запалом і невичерпною енергією колишній старший червонофлотець, а нині лейтенант Ганна Олексіївна Куроп’ятникова продовжує нести свою вахту — вахту пам’яті про чоловіка-героя, виховання підростаючого покоління...
Григорія Олександровича Куроп’ятникова не стало 1982 року. Похований він у Кіровограді у Пантеоні Вічної Слави. З того часу естафету спілкування з воєнними побратимами чоловіка, з земляками, зі студентами і школярами взяла на себе ветеран війни, інвалід війни І-ї групи Ганна Куроп’ятникова. З цією місією вона відмінно справляється вже тридцять літ. Ганна Олексіївна ніколи й ні на що не скаржилася. Вихована воєнним лихоліттям, ця жінка отримала загартування, якого вистачить ще не на один рік.
Нагадаємо про Куроп’ятникова. Народився майбутній герой 1921 року в Єлисаветграді (нині Кіровоград) в родині робітника. Закінчив сім класів, працював токарем на кіровоградському заводі. З 1939 року служив у Прикордонних військах НКВС СРСР.
Учасник війни з 22 червня 1941 року. Загін прикордонних суден, в якому воював Григорій Куроп’ятников, належав до Чорноморського флоту. Спочатку Григорій був кулеметником, а з вересня 1941 року — командиром відділення мінерів. Учасник оборони Одеси і Севастополя.
Доля поєднала їх у Туапсе на військово-морській базі. Григорій Куроп’ятников висаджував десанти на Керченський півострів в грудні 1941 року і евакуював звідти ж розбиті війська Кримського фронту. Обороняв кавказьке узбережжя в 1942 році, брав участь у висадці десантів під Новоросійськом в лютому 1943 року і в забезпеченні плацдарму на «Малій землі». А Ганна чекала його на березі, була і медсестрою, і радисткою. В боях під Сталінградом в 1942, незадовго до капітуляції Паулюса, дівчина отримала поранення, але від госпіталізації відмовилася. Та залишатися в зоні боїв уже не могла. Служила в комендатурі, у військовій прокуратурі. Не знала, що скоро і її доля, й доля близької людини круто зміняться.
25 березня 1943 року Григорій Куроп’ятников пережив свій останній бій. Відбиваючи кулеметним вогнем атаки ворожих літаків в районі села Дивноморське (нині — Краснодарського краю), він був тяжко поранений в груди і в голову, втратив ліву руку...
Зі слів очевидців
...Куроп’ятников з зенітної автоматичної гармати «Ерлікон» мужньо відбивав повітряні атаки фашистських літаків, поки страшним вибухом не був тяжко поранений. Йому також відірвало ліву руку...
Частково прийшовши до тями, побачив, як горять ящики з димовими шашками, розташовані на глибоководних бомбах. Поповз до них і перервав кріплення... Хвилею Григорія відкинуло назад... Незважаючи на значну втрату крові, до нього знову повернулася свідомість. Куроп’ятников почав повзти в бік капітанського містка. Боєць, який стояв на містку, від побаченого (безрукого Куроп’ятникова, а неподалік — його руку) теж знепритомнів...
24 липня 1943 року за мужність і героїзм старшині 2-ї статті Григорію Куроп’ятникову присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№1050).
Після госпіталю герой ще служив — комендантом берегової бази. Демобілізувався в травні 1944 року по інвалідності. Забрав із собою дружину, з якою поселився в рідному Кіровограді. Після війни працював диспетчером. Отакі, здавалося б, скупі рядки біографії...
У Кіровограді його іменем названо вулицю. А 1983 року ім’я Григорія Куроп’ятникова присвоєно прикордонному сторожовому кораблю Балаклавської окремої бригади прикордонних сторожових кораблів Червонопрапорного Західного прикордонного округу.
Відтоді Кіровоградщина тримає шефство над цим військовим кораблем, щорічно екіпаж корабля і центральний регіон України обмінюються делегаціями. Відзначають День Перемоги, дні народження відважного героя і корабля, що носить його ім’я. Після того як Григорія Куроп’ятникова не стало, моряки залишилися бажаними гостями в оселі його дружини, а вона — на борту військового корабля. Останній раз Ганна Олексіївна побувала на бойовому судні минулого року.
Кіровоградська область.
ДОВІДКОВО
Прикордонний сторожовий корабель «Григорій Куроп’ятников» брав участь в охороні державного кордону, економічної зони СРСР і рибальських промислів біля кримського узбережжя в північній частині Чорного моря.
12 січня 1992 року на кораблі був піднятий Ддержавний прапор України, а екіпаж корабля разом з усім особовим складом бригади склав присягу на вірність народу України.
За час бойового чергування багато разів захищав інтереси української держави. Усього за час перебування в експлуатації кораблем затримано більше 20 іноземних шхун-порушників.
1998 року у взаємодії з ПСКР «Григорій Гнатенко» у виключній (морській) економічній зоні України було виявлено групу турецьких браконьєрських суден, які намагалися втекти. Шхуна «Тарен Каптен» при спробі висадити на неї оглядову групу протаранила борт прикордонного корабля, але сама перекинулася й затонула. Українські моряки врятували турецьку команду й капітана.
У 2000 році «Григорій Куроп’ятников», як корабель морської охорони, першим в історії незалежної України застосував зброю на ураження порушника морського кордону країни шхуни «Емір Ахмед». Здійснюючи спільну з Одеським загоном прикордонних кораблів операцію з затримання і видворення з української економічної зони групи турецьких шхун, кораблі морської охорони «Григорій Куроп’ятников» і «Миколаїв» Севастопольського загону прикордонних кораблів наздоганяли дві турецькі шхуни, які йшли під українським та російським прапорами. Перша з них відразу лягла в дрейф. «Григорій Куроп’ятников» продовжив переслідування другої. Судно протягом півтори години ігнорувало вимоги прикордонників застопорити хід, не реагувало ні на міжнародні сигнали, ні на попереджувальні постріли. Навіть йшло на таран.
Переслідування тривало півтори години. Коли всі розумні доводи були вичерпані, українські прикордонники здійснили постріли на ураження. Судно затонуло. Усі 16 членів команди шхуни були підняті на борт українського прикордонного корабля. У трюмі шхуни було знайдено понад п’ять тонн камбали-калкана.
Навіть через тридцять літ після смерті Героя, його ім’я надихає на вірне служіння своєму народові.
А на суші Ганна Олексіївна Куроп’ятникова, як колись, шістдесят років тому, хвилювалася за свого Григорія і його бойових побратимів, нині хвилюється за молодих моряків — військовослужбовців з корабля його імені.
Щирі вітання від шанувальників та друзів. Цього разу — від представників органів місцевого самоврядування області — першого заступника голови Кіровоградської обласної ради Людмили Салоїд (перша ліворуч стоїть), помічника голови обласної ради Світлани Михайлової (крайня праворуч) та головного спеціаліста відділу організаційного забезпечення апарату облради Оксани Ратушної.
Фото автора.
