100 років тому знайдено скарби хана Кубрата —  володаря Старої Великої Болгарії
Один із факторів дружби між Україною та Болгарією — спільне історичне минуле наших народів, що сягає вглиб століть.
У 1912 р. біля с. Мала Перещепина на Полтавщині було знайдено скарб хана Кубрата — володаря Першого Болгарського царства (VІІ в. н. е.). Це переконливий доказ нашого спільного історичного коріння.
До сторіччя знахідки скарбу редакція Всеукраїнської державної газети болгар України «Роден край» оголосила серед своїх читачів 2012-й «Роком болгарських скарбів по всьому світу».
А 9—10 червня 2012 р. у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, на місці знахідки скарбу, редакція «Роден край» провела Собор «Кубрат събира потомците си» («Кубрат збирає своїх нащадків»), присвячений 100-річчю знахідки скарбу та 1380-літтю заснування Першої Болгарської держави — Старої Великої Болгарії (632—651 рр.).
У Соборі взяли участь чимало родолюбців із різних куточків України — Одеси, Дніпропетровська, Донецька, Мелітополя, Севастополя, Сімферополя, Києва, Сум, Житомира, Полтави, Рені, Приморська, Ізмаїла, Миколаєва, Херсона, Іллічівська, Кіровограда, Рівного, Арциза, сіл Делені (Арцизький р-н), Дмитрівка (Татарбунарський р-н), Червоноармійське та Оріхівка (Болградський р-н). А також гості з Болгарії (м. Панагюрище) і Молдови (Кишинів). Приїхали й представники татарського, кримськотатарського, гагаузького, чуваського етносів, які вважають себе нащадками хана Кубрата й доводять генетичний зв’язок із протоболгарами.
Ці два соборні дні стали справжнім святом і для соборян, і для жителів українського села на Полтавщині, земля якого зберігає прах великого царя болгар — хана Кубрата.
У перший день Собору, 9 червня, після покладання квітів до пам’ятника ханові Кубрату, установленого в 2001 р. за болгарською суспільною ініціативою, пролунали гімни України та Болгарії, і Собор «Кубрат събира потомците си» оголосили відкритим. Із вітальним словом виступили головний редактор газети «Роден край», депутат Всесвітнього парламенту болгар, ініціатор і організатор Собору Дора Костова, депутат Верховної Ради України ІІІ скликання, один із організаторів установлення пам’ятника хану Кубрату Микола Габер, перший секретар Посольства України в Болгарії Веселин Узунов, співробітник управління культури й туризму Одеської облдержадміністрації Ольга Тарасова, голова Новосанжарської райдержадміністрації Сергій Шовкопляс, заступник голови Новосанжарської райради Микола Перерва, міський голова Нових Санжар Андрій Река, сільський голова Малої Перещепини Віталій Мазан та ін.
Далі редколегія газети «Роден край» влаштувала виставку картин двох редакційних конкурсів «Аз съм българин, і това значи...» і спеціально організованого до події конкурсу «Великото съкровище на Велика България», виставку архівних фотографій «Тук сме, за да се проникнемо з българското велич».
Кульмінаційною точкою мітингу стало зачитування Дорою Костовою відозви до президента Росії Володимира Путіна та директора Державного Ермітажу Санкт-Петербурга Михайла Піотровського про те, щоби знайти можливість повернути малоперещепинський скарб на батьківщину, в Україну, а саме в Полтаву.
Учасники Собору відвідали музей україно-болгарської дружби в Малоперещепинській ЗОШ, на порозі якої делегацію із хлібом-сіллю зустріли одягнені в національні українські костюми учні школи зі своїми вчителями. Від редакції газети «Роден край» музею передано картини учасників конкурсу «Великото съкровище на Велика България».
Історію про знахідку скарбу й подальшу його долю докладно й цікаво в музеї розповів учитель історії школи Анатолій Береза.
Незабутні враження залишив святковий концерт у сільському БК — подарунок від організаторів Собору. Звучали пісні народного ансамблю «Роден край» (м. Рені, керівники Наталя і Анатолій Чобан), танцював ансамбль «Надія» із с. Дмитрівка Татарбунарського району (керівник Надія Гайдаржи). Бурею оплесків зустрічали виступ маленької зірочки із с. Делені Арцизького району Олександри Чербаджи, болгарина Іллі Балєва з Мелітополя, Фаїни Мартинової із Арциза. Філософією народного танцю зачарував кримськотатарський танцювальний дует (Ельвіра Зайнуліна й Раміз Юсупов).
Другий день Собору почався із круглого столу на тему: «Тільки шануючи своє минуле — можемо говорити про майбутнє», що пройшов у залі санаторію в Нових Санжарах. Доповідачі — доктор історичних наук, доцент кафедри педагогіки, культорології та історії Полтавського університету економіки й торгівлі Ірина Петренко, кандидат історичних наук із Полтавського національного технічного університету Наталя Самойленко. Обидві вони — учениці відомого історика Віри Жук, яка своє наукове життя присвятила темі Старої Великої Болгарії. Після доповідей розгорілася дискусія, і це доводить, що хан Кубрат і його скарб дотепер хвилюють людей.
Попрощавшись із гостинними Новими Санжарами, соборяни вирушили до Полтави, в минулому — місто Балтавар, що було літньою резиденцією болгарських ханів. Незабутню екскурсію по місту соборянам провели вже згадані Наталя Самойленко та Ірина Петренко. І соборяни попрощалися з Полтавою та землею, що зберігає пам’ять про 14-столітнє минуле й про володаря Старої Великої Болгарії хана Кубрата.
Фото карти із сайту http://uk.wikipedia.org
ДОВІДКА
Хан Кубрат — володар Старої Великої Болгарії
Хан Кубрат — основоположник Першої болгарської держави, названої візантійцями Старою Великою Болгарією, батько творця нинішньої Болгарії — хана Аспаруха. Хан Кубрат правив Старою Великою Болгарією з 632 по 651 рр. У молодості він жив у Константинополі, де зблизився із візантійським імператором Іраклієм. Там же прийняв християнську віру й одержав титул патриція.
Стара Велика Болгарія охоплювала територію між Чорним і Азовським морями, Уральськими й Карпатськими горами. Столицею нової держави стало місто Фанагорія. Це було перше державне формування на даній території.
Вплив заснованої ханом Кубратом держави був винятково сильний, вона перетворилося на другу за могутністю силу в Європі після Візантії. Найбільшими успіхами хана були об’єднання розділених болгарських племен і 30-річний мир у межах ханства. В VІІ столітті Болгарія була серед наймогутніших держав у Європі. Хан Кубрат започаткував нову епохи в болгарській історії, коли повів свій народ шляхом самостійного політичного й культурного життя.
Скарби Кубрата
11 червня 1912 року біля села Мала Перещепина на Полтавщині двоє десятилітніх пастушків Федір Деркач і Іван Маджар знайшли скарб. Серед понад 800 предметів — парадний золотий посуд із 11 золотих келихів, позолочені блюда, золоті й срібні плитки, золота ручка шаблі й піхви, золоті орнаменти поясного набору, намисто з дорогоцінним камінням, 69 золотих візантійських монет, персні. Загальна маса золотих предметів — 25 кг, срібних — 50 кг. Нині скарб зберігається в Ермітажі в Санкт-Петербурзі.
Дослідник скарбу професор Іоахім Вернер із Мюнхена довів, що це — поховання болгарського володаря хана Кубрата. Історики вважають, що частину предметів було подаровано ханові візантійським імператором Іраклієм. Особливо примітні три персні хана. Монограми на двох із них гласять: «Кубрат — володар Великої Болгарії» і «Патрицію Кубрату». Один із найкоштовніших предметів — меч хана Кубрата довжиною близько 95 см і вагою 1,150 кг, облицьований золотом і зі скляними інкрустаціями.
Нащадки  хана
Після смерті великого хана влада перейшла в руки його п’ятьох синів — Бат-Баяна, Котрага, Аспаруха, Кубера й Алцека. Кожен із них пішов своїм шляхом. Бат-Баян залишився на землях Великої Болгарії і створив державу Чорна Булгарія, землі якої стали автономною частиною Хазарського каганату. Багато які народи Передкавказзя вважають себе нащадками Чорної Булгарії. Котраг повів своїх болгар на Волгу, де створив Волзьку Булгарию, вона прийняла в X в. іслам і існувала як держава з VІІ до XVІ століття. Сьогоднішні народи Татарстану, Мордовії, Чувашії називають себе нащадками Кубрата. Кубер створив свою Болгарію на теренах Панонії (близько 680 р.), після того як підняв бунт проти аварів і переселився на Керамійське поле (район Бітоля й Прилепа в сучасній Македонії). Кубер прийняв візантійське верховенство й увійшов у тісний контакт із навколишніми «славинами». Алцек повів своє плем’я в Італію — потрапив під візантійське панування. Поступово ця група болгар зливається з місцевим італійським населенням, залишаючи й понині спогади про стародавню державу лише в іменах, прізвищах, назвах тощо. Найважливіші наслідки історії майбутньої болгарської держави пов’язані з третім сином Кубрата Аспарухом. На чолі свого війська він відважно обороняє довірену йому область після смерті батька. Поступово Аспарух просувається на захід. У межиріччі Дунаю й Дністра він робить зупинку й засновує свою державу. Далі, пересуваючись на південь, на Балкани, в 681 р. Аспарух створює Дунайську Болгарію, що існує і понині.