Такий висновок виходить з рішення Конституційного Суду (КС) України, ухваленого у справі стосовно конституційності положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» щодо допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У своєму рішенні КС зазначив, що з метою виконання конституційного обов’язку щодо утвердження соціальних прав держава має не лише створити систему соціального захисту, а й забезпечити її належне функціонування. Ця система повинна гарантувати охорону, зокрема, сім’ї, дитинства, материнства і батьківства. Водночас, на переконання Суду, в разі виникнення об’єктивної потреби дії держави про перерозподіл або зменшення соціальних видатків мають бути тимчасовими і повинні мати часові межі, потрібні для стабілізації та поліпшення фінансово-економічної ситуації.
КС зазначає, що порівняння редакцій статті 12 закону № 2811 до набрання чинності підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ закону № 1166 і після набрання ним чинності з 1 липня 2014 року вказує на те, що на час прийняття закону № 1166 законодавець, збільшивши розмір допомоги при народженні першої дитини одночасно зменшив розмір допомоги при народженні другої, тре-
тьої і кожної наступної дитини. Тобто в такий спосіб Верховна Рада України зрівняла державну допомогу при усиновленні дитини з державною допомогою при народженні дитини, яка згідно з підпунктом 2 пункту 7 розділу ІІ закону № 1166 уніфікована та призначається всім в однаковому розмірі.
Суд зауважує, що оскільки допомога при народженні дитини, допомога з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомога при усиновленні дитини встановлені законом і конкретно не визначені в Конституції України як складові права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, то Верховна Рада України має свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цих видів державної допомоги.