Усі щиро вірять, що Святий Миколай співчутливий, добрий і вміє творити дива. Через те, що Чудотворець глибоко вкорінений в українські традиції і звичаї, його повернення в нашу свідомість і в різдвяно-новорічні святкування викликало болісну реакцію у північних сусідів. У тамтешніх ЗМІ з’явилися фейки про заборону в Україні Діда Мороза і штрафи тим, хто запрошує на ялинку дідуга з бородою. Одночасно російські етнографи почали стверджувати, що Дід Мороз теж нівроку, йому щонайменше дві тисячі років, що це онук язичницького бога Зимника. Інші кажуть, що він родич казкових гномів, середньовічних скоморохів, або ж, що це той самий Святий Миколай, тільки «з московським акцентом». Насправді в Російській імперії дідусь із посохом і довгою бородою з’явився наприкінці XIX століття, але після жовтневого перевороту і календарної реформи 1918-го поборниками буржуйських традицій він був «репресований». Із заслання його повернув напередодні нового 1936 року секретар ЦК ВКП(б) Павло Постишев, відомий як один із головних організаторів Голодомору в Україні 1932—1933 рр., погрому українського національного відродження й ініціатор знесення сакральних пам’яток, у тому числі й тисячолітнього Михайлівського Золотоверхого собору. Дід Мороз із московського Будинку союзів, де вперше з’явився біля новорічної ялинки, до Західної України дійшов лише у 1945 році.