Саме цього дня в 1816 році було проголошено незалежність Об’єднаних Провінцій Ріо-де-ла-Плати від Іспанського королівства. Ця подія стала поворотним моментом у боротьбі народів Південної Америки за свободу та суверенітет, а також важливою віхою в історії всього континенту.
На початку XIX століття Іспанська імперія переживала глибоку кризу через наполеонівські війни. У 1808 році Наполеон Бонапарт змусив іспанського короля Карла IV та його сина Фернандо VII зректися престолу і передати трон Жозефу Бонапарту. Це спричинило хвилю спротиву і в самій Іспанії, і в колоніях. У Південній Америці почали формуватися місцеві ради (хунти), які заявляли про тимчасове самоуправління до повернення законного монарха. 25 травня 1810 року в Буенос-Айресі спалахнула Травнева революція, внаслідок якої була створена перша автономна урядова рада — Перший уряд Аргентини.
Остаточне рішення про незалежність ухвалили 9 липня 1816 року. Серед делегатів були представники сучасних територій Аргентини, Болівії та Уругваю. Після тривалих дебатів вони одноголосно ухвалили Декларацію незалежності, яка заявляла про повний розрив із метрополією. Цей документ закріпив прагнення народу до самоврядування, а Аргентина стала на шлях формування республіканської державності.
День проголошення незалежності — історичний крок до утвердження Аргентини як суверенної держави. Незважаючи на подальші конфлікти між провінціями та періоди політичної нестабільності, саме 1816 рік вважається моментом народження аргентинської нації. Аргентинські визвольні рухи, очолювані такими героями, як Хосе де Сан-Мартін, відіграли важливу роль у звільненні Чилі та Перу.
У День незалежності по всій країні проводять урочисті заходи, паради, богослужіння та культурні фестивалі. Головні події традиційно відбуваються в Сан-Мігель-де-Тукумані, де зберігся Будинок Незалежності — музей, у стінах якого було підписано історичний акт.
Аргентинці прикрашають свої домівки національними прапорами — біло-блакитними полотнищами із сонцем у центрі, які символізують світло, надію і свободу.
9 липня в Аргентині — це не просто день історичної пам’яті, а глибоко символічне свято. Воно нагадує, що незалежність — не разове досягнення, а постійна відповідальність. Столиця Аргентини — Буенос-Айрес — має одну з головних артерій, названу Авеніда 9 де Хуліо, її часто називають найширшим проспектом у світі. У центрі височіє Обеліск, що став символом національної гордості.
День незалежності Аргентини — це приклад того, як народи, сповнені рішучості й гідності, здатні обрати свободу попри всі перешкоди.
Відносини між Україною та Аргентинською Республікою мають понад тридцятирічну історію, що ґрунтується на принципах взаємоповаги, підтримки суверенітету та поглибленні багатовимірної співпраці.
Дипломатичні відносини між Україною та Аргентиною було встановлено 6 січня 1992 року. У 1993-му Україна відкрила посольство в Буенос-Айресі, а Аргентина — дипломатичну місію в Києві. Аргентина неодноразово висловлювала підтримку територіальної цілісності України. Вона голосувала за резолюції Генеральної Асамблеї ООН, які засуджують порушення суверенітету України, зокрема Резолюцію № ES-11/1 від 2 березня 2022-го щодо агресії рф. У 2022—2024 роках Аргентина неодноразово підтверджувала свою позицію щодо необхідності мирного врегулювання на основі поваги до міжнародного права. У червні 2024-го Аргентина взяла участь у Глобальному саміті миру за ініціативи України, що відбувся у Швейцарії.
В Аргентині проживає найчисленніша українська громада в Латинській Америці — понад 250 тисяч осіб. Її історія починається з кінця XIX століття, коли перші українські переселенці прибули до провінції Місьйонес. Вони зберегли мову, віру, традиції та зробили вагомий внесок у розвиток аргентинського суспільства.
Після початку повномасштабного вторгнення рф у 2022 році Україна отримала гуманітарну підтримку з боку Аргентини. У 2023-му Буенос-Айрес передав гуманітарну допомогу українським лікарням, зокрема медичне обладнання.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
