На знімку: площа у столиці Киргизької Республіки Бішкеку.
Це не лише червона дата календаря, а й подія, яка стала переломним моментом в історії киргизького народу та символізує початок нового етапу розвитку державності.
Киргизький народ має давню історію, що сягає тисячоліть. Давні киргизи згадуються у китайських літописах ще з II ст. до н.е. Вважалося, що їхні пращури мешкали на Єнісеї (сучасна територія Сибіру). У VI–VIII ст. киргизи входили до складу Тюркського каганату та Уйгурського каганату, брали участь у степових об’єднаннях тюркських племен. У IX ст. після перемоги над уйгурами киргизи створили власну державу – Киргизький каганат (840 р.). Його центром були землі Середнього Єнісею, але влада поширювалася і на частину Центральної Азії. Це був період найбільшої могутності киргизів у давнину.
Поступово з XIII ст. киргизи почали переселятися до гірських районів Тянь-Шаню. Причиною стали монгольські завоювання та тиск сусідніх племен. Саме тоді сформувалася основа сучасного розселення киргизів на території нинішнього Киргизстану.
У XIX ст. територія сучасного Киргизстану поступово увійшла до складу російської імперії, а після 1917 року була у формі Киргизької автономної області (1924), згодом – Киргизької РСР (1936). Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років, на тлі демократичних процесів у срср, у Киргизстані активізувався національний рух, зростали прагнення до самовизначення. Ключовим моментом став серпень 1991-го: після провалу спроби державного перевороту в москві Верховна Рада Киргизької РСР 31 серпня ухвалила історичний документ – Декларацію про незалежність. Цей день став точкою відліку новітньої історії країни.
Проголошення незалежності відкрило шлях до формування власних державних інститутів, національної армії, дипломатичних відносин і самостійної зовнішньої політики. У 1992 році Киргизстан став членом Організації Об’єднаних Націй, а пізніше – низки міжнародних структур. Бішкек почав розвивати партнерські відносини з країнами Центральної Азії, Китаєм, Туреччиною, США та Європейським Союзом.
Незалежність також дала поштовх до відродження національної культури, мови та традицій. Було затверджено нову символіку – прапор, герб та гімн Киргизької Республіки. Особливу увагу держава приділяє збереженню епосу «Манас» та іншим культурним надбанням киргизів, що стали основою національної ідентичності.
День незалежності є офіційним вихідним. У столиці Бішкеку та в регіонах проводяться урочисті заходи: підняття державного прапора та військові паради, виступи керівництва держави, фестивалі національних ігор, змагання з кінного спорту, покази традиційної кухні та ремесел. Головною локацією святкувань у Бішкеку є площа Ала-Тоо, де збираються тисячі жителів і гостей країни. Атмосфера свята поєднує патріотизм і гостинність, властиву киргизькому народу.
Киргизька Республіка позиціонує себе як демократична держава Центральної Азії, що обирала шлях реформ і співробітництва. Незалежність стала для країни викликом і водночас можливістю самостійно формувати власну долю. Попри складні політичні та економічні процеси, День незалежності залишається для громадян символом свободи, єдності та прагнення до гідного майбутнього.
Для киргизів 31 серпня – це нагадування про ціну свободи та про відповідальність за власну державу. Свято має не лише урочистий, а й глибоко виховний зміст, адже воно утверджує національну самосвідомість і надихає на подальший розвиток.
Дипломатичні відносини між Україною та Киргизькою Республікою встановлені 19 вересня 1992 року. Посольство Киргизької Республіки в Україні працює з 1993 року, а Посольство України в Киргизькій Республіці – з 2000 року. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Киргизькою Республікою створена 1 листопада 2023 року.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
Фото з відкритих джерел.
