Цього дня було проголошено незалежність Республіки Узбекистан, і відтоді дата стала головним національним святом країни — Днем незалежності.

До 1991 року Узбекистан перебував у складі радянського союзу як Узбецька РСР. Однак наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років процеси демократизації, економічних реформ та прагнення народів до самовизначення охопили весь пострадянський простір. Після серпневих подій 1991-го в москві Верховна Рада Узбецької РСР ухвалила історичне рішення: 31 серпня було прийнято Декларацію про державну незалежність, а вже 1 вересня країна офіційно проголосила себе суверенною державою.

Територія сучасного Узбекистану здавна була осередком цивілізацій у Центральній Азії. Тут виникли стародавні міста — Самарканд, Бухара, Хіва, що стали важливими центрами торгівлі та культури на Великому Шовковому шляху. В IV ст. до н. е. частина цих земель входила до складу Перської імперії, а згодом була завойована військами Олександра Македонського. У I—III ст. н. е. було об’єднано значні території Центральної Азії, що сприяло поширенню буддизму та торгівлі. У VIII ст. сюди прийшов іслам, який став головною релігією регіону та справив великий вплив на культуру. В епоху Середньовіччя на цих землях існували могутні держави: Саманідська держава (IX—X ст.), Хорезм (XI—XIII ст.), а пізніше — імперія Тимура (Тамерлана), яка в XIV—XV ст. зробила Самарканд однією зі світових столиць науки й мистецтва.

У XIII ст. територія потрапила під владу Чингізхана, що призвело до значних руйнувань, але й дало поштовх до формування нових політичних структур. У XVI—XIX ст. тут існували три великі державні утворення — Бухарське, Хівинське і Кокандське ханства. Вони розвивали й підтримували торгівлю, але водночас були ареною міжусобних воєн. У другій половині XIX ст. більша частина території сучасного Узбекистану була приєднана до російської імперії. Ханства поступово втратили незалежність, зберігши лише формальну автономію.

Проголошення незалежності 1991 року стало точкою відліку для нового етапу розвитку суспільства. Узбекистан отримав можливість самостійно визначати внутрішню і зовнішню політику, розвивати власну економічну модель, зміцнювати культурну ідентичність та відроджувати національні традиції. Незалежність дала поштовх для створення Конституції, інститутів державної влади, розвитку дипломатичних відносин. Особливу роль відіграло формування збройних сил, власної фінансово-банківської системи, запровадження національної валюти — сума. Водночас країна постала перед викликами: необхідність переходу від планової до ринкової економіки, розбудова інфраструктури, підвищення рівня життя населення.

День незалежності в Узбекистані має статус головного державного свята. Символом нового життя стали державний прапор, герб і гімн, затверджені на початку 1990-х. Прапор, у якому синій колір уособлює небо та духовність, білий — мир і чистоту, зелений — родючість та відродження, а червоні лінії символізують життєву силу, став одним із найвідоміших атрибутів країни.

З моменту встановлення свята 1 вересня стало днем єдності, радості й гордості. Урочистості проводять у всіх регіонах країни — від столиці Ташкента до найвіддаленіших областей. Головні заходи відбуваються на площі Незалежності в Ташкенті. Тут влаштовують театралізовані дійства, що відображають історію й сучасність держави. Особливе місце посідають спортивні турніри, виставки народних ремесел, фестивалі національної кухні. Для дітей організовують культурно-освітні заходи, адже майбутнє країни тісно пов’язане з підростаючим поколінням. Важливо, що святкування завжди має сімейний характер: узбеки збираються разом за святковим столом, вітають один одного теплими словами, діляться добрими побажаннями.

За роки незалежності Узбекистан пройшов великий шлях реформ і перетворень. Сьогодні країна є членом ООН та інших міжнародних організацій, активно розвиває співпрацю з сусідніми державами та глобальною спільнотою. Значну увагу приділяють модернізації економіки, розвитку освіти та науки, охороні культурної спадщини.

1 вересня для узбецького народу — це не лише день пам’яті про проголошення державності, а й день віри в майбутнє. Це час, коли згадують досягнення, аналізують пройдений шлях і визначають пріоритети подальшого розвитку. Незалежність розглядають не як разову подію, а як безперервний процес зміцнення суверенітету, демократії та добробуту. День незалежності Узбекистану — це символ свободи, миру й нових можливостей. Свято, яке об’єднує покоління та надихає на подальші звершення.

Дипломатичні відносини між Україною та Республікою Узбекистан були встановлені 25 серпня 1992 року, що підтверджується протоколом про встановлення дипломатичних відносин. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків із Республікою Узбекистан створена 15 березня 2021 року.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.