Саме цього дня 1991 року Верховна Рада Таджикистану ухвалила Декларацію про державну незалежність. Ця подія стала поворотною точкою в історії країни, адже вона отримала можливість самостійно визначати політичний, економічний та культурний розвиток, формувати власну зовнішню політику та відстоювати на міжнародній арені свої національні інтереси.

Таджикистан, розташований у серці Центральної Азії, має давню історію й багату культуру, що сягає часів Давньої Согдіани та Бактрії. З глибокої давнини тут існували могутні цивілізації. Бактрія (сучасні південні райони Таджикистану та північного Афганістану) відома як одна з найдавніших культурних і політичних областей Центральної Азії. Її історія сягає ще II тис. до н. е. Бактрія входила до складу Ахеменідівської імперії, а згодом — держави Александра Македонського. У III—II ст. до н. е. на цих землях існувало Греко-Бактрійське царство, відоме як унікальний приклад синтезу елліністичної та східної культур. Саме тут розвивалася торгівля, ремесла, мистецтво, а бактрійські монети стали важливим свідченням високого рівня економіки й політичної організації. Согдіана — історична область, яка охоплювала території сучасного північного Таджикистану й Узбекистану, — прославилася як центр торгівлі й культури на Великому шовковому шляху. Согдійці були знаними купцями, які відігравали провідну роль у міжнародній торгівлі між Китаєм, Індією, Персією та Римською імперією. Вони поширювали не лише товари — шовк, спеції, коштовності, — а й культурні традиції, релігійні ідеї та мистецькі надбання. Согдійська мова довгий час була мовою міжнародної торгівлі в Центральній Азії, а міста — Самарканд, Пенджикент та інші — були відомими центрами науки, архітектури та мистецтва.

Археологічні розкопки у Пенджикенті свідчать про розвинену систему міського життя, складну фортифікацію та яскраве настінне живописне мистецтво. Отже, сучасний

Таджикистан успадкував унікальну культурну спадщину цих давніх цивілізацій, які заклали підвалини для розвитку науки, торгівлі й духовності у регіоні.

Перші роки незалежності, проголошеної 9 вересня 1991 року, виявилися складними: політична нестабільність, економічна криза та громадянська війна (1992—1997) стали серйозним випробуванням для молодої держави. Вирішальним кроком на шляху до миру стало підписання Загальної угоди про встановлення миру і національної згоди в 1997 році, яка відкрила новий етап розвитку країни.

Нині День незалежності Республіки Таджикистан символізує державний суверенітет, єдність народу та прагнення до стабільності й процвітання. Це не лише нагадування про історичний акт 1991 року, а й нагода осмислити шлях, який пройшов таджицький народ за роки незалежності. Для багатьох громадян це свято стало символом перемоги над труднощами та віри у власні сили.

Таджикистан активно розвиває міжнародні відносини, є членом Організації Об’єднаних Націй, Шанхайської організації співробітництва, Організації договору про колективну безпеку та інших важливих структур. Країна робить акцент на зміцненні безпеки, розвитку інфраструктури, аграрного сектору, енергетики та освіти. Особливе значення має гідроенергетика: Таджикистан володіє значними водними ресурсами й реалізує масштабні проєкти у сфері будівництва гідроелектростанцій.

Щороку 9 вересня в усіх містах і районах країни відбуваються урочистості. Головною подією стає військовий парад і святкові заходи у столиці — Душанбе, де центральні вулиці прикрашають національними прапорами, а площі збирають тисячі людей.

Сьогодні святкування Дня незалежності підкреслює прагнення Таджикистану до стабільності, економічного зростання та зміцнення національної ідентичності. За роки незалежності країна зробила значний поступ у соціально-економічному розвитку: збудовані нові школи, лікарні, дороги, розвивається система вищої освіти, проводяться реформи у сфері охорони здоров’я. Водночас залишаються й виклики: трудова міграція, залежність економіки від зовнішніх чинників, потреба в інноваціях та інвестиціях. Проте День незалежності є символом віри в те, що Таджикистан здолає труднощі й зможе забезпечити гідне життя для своїх громадян.

9 вересня — це не лише офіційне державне свято, а й день, що об’єднує націю довкола спільних цінностей. Він нагадує про непростий шлях, пройдений за роки незалежності, і про перспективи, які відкриваються перед країною. Для кожного таджика це нагода пишатися своєю Батьківщиною, її історією, культурою та майбутнім.

Взаємини України та Таджикистану — це двосторонні відносини, що базуються на спільних історичних зв’язках та співпраці в межах міжнародних організацій, таких як ООН та ОБСЄ. Дипломатичні відносини встановлені у 1992 році, а в 2001 році було підписано Договір про дружбу і співробітництво, що заклав основу для розвитку двосторонніх зв’язків.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.