Ще за тиждень до початку повномасштабного вторгнення практично весь колектив Сторожинецького лісництва записався до територіальної оборони. Серед них і помічник лісничого Владислав Берчук, незважаючи на те, що на утриманні мав трьох малолітніх дітей. Коли йому вказували на цей факт, відповідав, що хоче особисто захистити своїх малюків від ворога.
У березні, коли на півночі, півдні й сході країни вже тривали жорстокі бої, коли українські сили оборони громили загарбників на Київщині, батальйон ТрО, що був повністю сформований із жителів Сторожинеччини, відкомандирували спочатку під Полтаву, потім – у Суми. Разом із Владиславом виїхали на передній край оборони лісничий Олександр Рибак, майстри лісу Георгій Іліуц, Іван Лобзун, робітник Михайло Іванчак…
Певний час мобілізовані проходили навчання, військове злагодження. Вже підготовлених бійців прикомандирували до славнозвісної 5-ї окремої десантно-штурмової бригади, котра тримала оборону на Донеччині.
У листопаді 2022 року їх підрозділ направили під Торецьк. Владислава призначили на посаду водія-санітара медичної служби. В його обов’язки входило вивозити поранених і загиблих з передової у тилові шпиталі. В перший же день перебування на Торецькому напрямку Владислав відчув наскільки жорстока війна – довелося транспортувати загиблого односельця з лінії оборони до Краматорська.
– Комусь може здатися, – розповідає Владислав, – що водієм на війні служити безпечніше. Так ось, після одного із запеклих боїв до стабпункту доставили 36 поранених. За одну ніч їх вдалося доставити у лікарні Костянтинівки, Краматорська та Дружківки. І це під обстрілами, ударами ворожих дронів, які висіли буквально над головою. Небезпека чатувала на кожному кроці, та я розумів, що рятую чиєсь життя, ризикуючи своїм. Спали здебільшого по 2-3 години, але ворога не пропускали.
Цілий рік, доки служив лісівник на передовій, колеги зі Сторожинця постійно підтримували зв'язок з ним, допомагали його родині, дітям, підтримували побратимів і передавали необхідне для його підрозділу.
Владислав мав підстави не служити, проте чесно захищав країну цілий рік. Нині він знову у лісі, виконує улюблену роботу. Як помічник лісничого, контролює заготівлю деревини, перевіряє правильність проведення відводів, стежить за станом насаджень тощо. Пліч-о-пліч з ним трудяться побратими, котрі повернулися з війни через поранення, контузії чи хвороби. Зазначають, що зі створенням ДП «Лісів України» зміни відбулися відчутні. Посилився контроль за виконанням робіт, з'явилася нова техніка, значно зросла зарплатня, податків знімають менше, можна безкоштовно взяти дрова.
– Ветерани вдячні за відчутну підтримку, – зазначає Владислав. – А ще приємніше, що бачимо зміни в лісі, у ставленні до людей.
Демобілізовані військовослужбовці добре знають про потреби своїх побратимів, які продовжують служити, бо постійно перебувають на зв'язку з ними. Тому за першим же сигналом збирають і відправляють медикаменти, домашні продукти харчування, шанцеві інструменти, бензопили та інше. Підтримка тилу на фронті дуже важлива.
Загалом же нині захищають Україну від російських загарбників ще понад 220 лісівників філії «Подільський лісовий офіс».
Пресслужба філії «Подільський лісовий офіс».
