Це одна з найяскравіших і найочікуваніших дат у календарі країни, що супроводжується масовими народними гуляннями, парадами, танцями та приготуванням страв національної кухні. Для чилійців це не лише історичне нагадування про перші кроки до свободи, а й символ єдності нації та гордості за свою державу.

18 вересня 1810 року в Сантьяго було створено Першу національну урядову хунту — орган влади, який фактично започаткував процес відокремлення від Іспанії. Формально на той час чилійці ще визнавали іспанського монарха Фердинанда VII, котрий перебував у полоні Наполеона, проте ухвалене рішення стало переломним. Від того дня почався багаторічний шлях боротьби за незалежність, який завершився 1818 року остаточним проголошенням незалежної Чилійської держави під керівництвом героя національно-визвольної війни Бернардо О’Хіггінса. Так, 18 вересня вважається символічною датою народження нової країни — Чилі, що обрала шлях самостійного розвитку, демократії та власної ідентичності.

Для чилійців День незалежності — це більше, ніж просто історична дата. Це справжній культурний феномен, який об’єднує всі покоління. Свято триває не один день: офіційні вихідні охоплюють 18 і 19 вересня (останнє відоме як «День армії»), але на практиці урочистості розтягуються майже на тиждень. Цей період називають «Fondas y Ramadas» — час народних ярмарків, танців та застіль.

У ці дні вся країна перетворюється на велику арену святкувань. На вулицях і площах встановлюють традиційні павільйони — рамади та фондас, прикрашені чилійськими прапорами, гірляндами та паперовими квітами. Тут звучить національна музика, лунають акорди головного народного танцю куека, який виконують у традиційних костюмах: жінки — в барвистих сукнях, чоловіки — у пончо та капелюхах. Невід’ємною частиною свят є чилійська кухня. Національні страви, які обов’язково куштують у цей час, — це запечені пиріжки емпанадас з м’ясом, кукурудзяна запіканка пастель де чокло, смажене м’ясо на грилі асадо. До столу подають і традиційні напої, зокрема популярний терремото («землетрус») — коктейль на основі вина й морозива, що швидко «потрясає» голову, як справжній землетрус. Особливу увагу приділяють і спортивним розвагам. У ці дні проводяться змагання з родео — чилійського різновиду кінного спорту, який вважається національним. Діти запускають у небо повітряних зміїв, а дорослі беруть участь у конкурсах і танцювальних марафонах.

Кульмінацією свят є військові паради, що відбуваються в Сантьяго та інших містах. Армія, військово-морські сили й авіація Чилі демонструють свою потужність, а громадяни висловлюють вдячність збройним силам за захист держави. У столиці в параді традиційно бере участь і президент країни, який звертається до нації з промовою.

Окремим символом свята є підняття національного прапора. В Чилі навіть існує закон, який зобов’язує кожну родину вивісити прапор біля свого будинку 18 і 19 вересня. Недотримання цього правила може обернутися штрафом, тож вулиці в ці дні буквально майорять біло-синьо-червоними полотнищами.

Чилійський День незалежності привертає увагу й туристів. У вересні в країну приїздять тисячі іноземців, аби на власні очі побачити це яскраве дійство. Для гостей це чудова нагода відчути справжній національний колорит, скуштувати традиційні страви та стати свідками однієї з найгучніших подій Латинської Америки.

18 вересня — це не лише день народження незалежної Чилійської держави. Це свято свободи, єдності й радості, яке нагадує про цінність національної ідентичності та водночас відкриває двері у світ щирої гостинності й культури чилійців. Недарма місцеві жителі кажуть: «У Чилі є лише два справжні свята — Різдво і 18 вересня».

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.