У 1964 році острівна держава, яка століттями перебувала під владою інших держав, здобула політичну самостійність і стала рівноправним учасником міжнародної спільноти.

Мальта розташована в центрі Середземного моря і протягом своєї історії була ласим шматком для багатьох держав. Її завойовували фінікійці, римляни, араби, нормани, Сицилійське королівство, габсбурзька Іспанія. У 1530 році імператор Карл V передав Мальту католицькому військовому ордену, відомому як госпітальєри. У 1565-му Османська імперія намагалася завоювати острів.

Госпітальєри, очолювані Жаном де ла Валлеттом, успішно відбили атаку. Після цього було збудовано нову столицю — Валлетту, названу на його честь. У ХVІІ—ХVІІІ століттях мальтійці розбудували форти, палаци та акведуки. Пізніше на острові панували французи та британці. Особливо важливим періодом стала британська епоха (1800—1964). Після того, як місцеве населення вигнало французів Наполеона, Мальта добровільно перейшла під протекторат Великої Британії. Згодом острів набув стратегічного значення: він став важливою військово-морською базою для Британської імперії. Під час Другої світової війни Мальта витримала жорстокі бомбардування, і за героїзм її народу у 1942 році король Георг VI нагородив острів Хрестом Георга — найвищою відзнакою за відвагу. Сьогодні цей символ зображено на державному прапорі.

Після війни постало питання майбутнього острова. У 1956 році відбувся референдум, на якому більшість висловилася за інтеграцію з Великою Британією, однак Лондон не поспішав із повною політичною інтеграцією. Це спричинило кризу, а мальтійські лідери дедалі активніше вимагали незалежності.

21 вересня 1964-го Мальта офіційно здобула статус незалежної держави. Було ухвалено нову конституцію, яка визначила країну як конституційну монархію в рамках Співдружності націй. Главою держави формально залишалася британська королева Єлизавета II, яку на острові представляв генерал-губернатор. Першим прем’єр-міністром незалежної Мальти став Джордж Борґ Олівер. Через десять років, у 1974-му, Мальта проголосила себе республікою, а президент став главою держави.

Незалежність відкрила перед Мальтою шлях до власного політичного, економічного та культурного розвитку. Спочатку країна мала серйозні труднощі — економіка залежала від британських військових баз, а населення потерпало від безробіття та еміграції. Проте уряд поступово розробив нову економічну стратегію: розвиток туризму, фінансових послуг та судноплавства.

Сьогодні Мальта є однією з найуспішніших малих держав Європи. Вона стала членом Європейського Союзу у 2004 році, а з 2008-го ввела євро. Туризм, освіта, медицина та інформаційні технології стали головними сферами зростання. Незалежність 1964 року залишається фундаментом цього поступу.

День незалежності — одне з п’яти головних національних свят Мальти (нарівні з Днем Святої Марії 15 серпня, Днем Свободи 31 березня, Днем Республіки 13 грудня та Днем Сеттембре 8 вересня).

Святкові заходи відбуваються у столиці Валлетті та по всій країні. Головні урочистості традиційно проводять на площі Свободи та у фортах, що колись були символами британського панування. У програмі — військовий парад, церемонії за участю президента та прем’єр-міністра, покладання вінків до пам’ятників борцям за незалежність. Для багатьох це не лише день державного значення, а й нагода підкреслити свою національну ідентичність, гордість за маленьку, але мужню країну.

Нині Мальта — парламентська республіка з населенням трохи більш як пів мільйона осіб. Незважаючи на невеликі розміри, вона має потужний голос у європейській політиці. Країна активно підтримує культурні проєкти, екологічні ініціативи та бере участь у міжнародних миротворчих місіях. Для самих мальтійців День незалежності — це символ перемоги над історичними труднощами, нагадування про ціну свободи і водночас свято єдності. Саме завдяки здобутій незалежності острів зміг перетворитися з військової бази на сучасну європейську державу з високим рівнем життя.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.