З-поміж мільйонів жінок, які мріяли зірвати зірку з неба, українці Мотрі Братійчук це вдалося: у свідоцтві Міжнародного астрономічного союзу записано, що планета-астероїд на відстані від Землі у 2,6 разу далі, ніж до Сонця, під номером 3372, має офіційне ім’я «Братійчук».
Скромна уродженка села Верба Дубенського району Мотря Братійчук — справжнє світило астрофізичної науки, про що тривалий час навіть не здогадувалися її земляки.
— Воно й не дивно, бо Мотря ніколи не дозволяла собі хизуватися професорством, а до своїх наукових відкриттів ставилася так, ніби це звичайна справа, — розповідає її двоюрідна сестра Ольга Мельник. — Мотрин батько завжди заохочував її жадобу до знань, до науки. Ось вона і вибилася в люди, чим ми завжди пишалися.
Мотря Братійчук здійснювала одне відкриття за іншим. Особливо після того, як очолила лабораторію космічних досліджень при Ужгородському університеті. Ці відкриття ставали основою наукових праць, нових лекційних тем. Під керівництвом Мотрі Василівни співробітники лабораторії виконали десятки наукових тем, опублікували понад півтисячі наукових робіт. А сама керівник лабораторії є автором 113 наукових статей, багатьох посібників з астрофізики. Кажуть, що професорка до останнього свого подиху марила небом.
...Свій космічний вибір Мотря Братійчук всерйоз зробила, викладаючи в Ужгородському університеті. Тоді, у 60-х роках минулого століття, виникло питання про створення найзахіднішого пункту цілісної мережі оптичних спостережень. Цю ініціативу нібито виявила академічна рада Академії наук України. Насправді головним чинником створення «західної лабораторії» стало безкомпромісне протистояння двох політичних систем: соціалістичної та капіталістичної. Союзу був конче потрібен цей крайній форпост. Не дивно, що до Ужгорода зачастили фахівці з усієї країни. Двічі приїздив тодішній президент Академії наук СРСР Мстислав Келдиш. Вивчав можливості наявної станції оптичних спостережень за штучними супутниками Землі, шляхи її модернізації. Сам він дав дозвіл на відкриття у 1968 році спеціальної лабораторії космічних досліджень.
Пізніше Мотря Василівна, котру однією з перших запросили на роботу до лабораторії, усвідомила: без космічних спостережень, без штучних супутників людство не в змозі вже обійтися. Бо це і шлях до інших планет, і метеорологічний прогноз, і розвідка з висоти океанських глибин, земних надр тощо, а заодно й унікальна можливість задовольнити омріяний запит душі, який не давав спокою ще з дитинства, — якомога ближче наблизитися до зірок.
Найцікавіше, звичайно, в долі Мотрі Братійчук, лауреата премії Академії наук СРСР імені Філатової та премії Української астрономічної асоціації, те, що Міжнародна астрономічна унія присвоїла малій планеті №3372, відкритій 24 вересня 1976 року, ім’я Bratіychuk. Цим самим визнано величезні заслуги уродженки Рівненщини в науковому вивченні космосу.
До речі, згадану планету, яка нагадує астероїд, відкрила не сама Мотря Василівна, а професор Черних із Кримської астрофізичної обсерваторії. Утім, вона до цього відкриття також має безпосередній стосунок, бо перша вирахувала орбіту нового космічного тіла, теоретично довела його існування. А вже практику довершили кримські колеги. Вони перші зауважили, що найдоречніше назвати зоряне видиво ім’ям людини, котра всіма своїми помислами прагнула осягнути небеса, котра без них не уявляла свого земного буття. Тож у переддень Різдва не забудьте поглянути в зоряне небо, де є планета, названа ім’ям видатної нашої землячки.
Рівненська область.
