Із досьє «Голосу України»

Іван Житнюк народився 3 січня 1951 року в селі Мар’янівка Барського району Вінницької області. Трудову діяльність почав 1965 року. Працював матросом-юнгою та водночас навчався у заочній школі моряків. З 1969-го по 1972 рік служив на Червонопрапорному Північному флоті. Після закінчення у 1972 році Мурманського морехідного училища працював майстром, старшим майстром, помічником капітана з виловлення риби, головою рибальського колгоспу. З 1984 року живе і працює в Криму. Двічі обирався депутатом Сімферопольської міської й Гресівської селищної рад, депутатом Центральної та Залізничної райрад міста Сімферополя. 31 жовтня 2010 обраний головою Гресівської селищної ради. 2004 року очолив Республіканську раду фізкультурно-спортивного товариства «Спартак». Майстер спорту СРСР, суддя Національної категорії з футболу, заслужений працівник фізичної культури та спорту Автономної Республіки Крим. Нагороджений Золотою медаллю ВДНГ, 8 медалями СРСР, 3 медалями РФ, знаком Військово-Морського флоту СРСР «За далекий похід» і знаком міністра оборони України «За сприяння Збройним Силам України». Учасник бойових дій. Капітан 2-го рангу у запасі, голова Ліги офіцерів Криму.

Два місяці працює Гресівським селищним головою (пригород Сімферополя) Іван Житнюк. У Криму він людина відома. 1984 року приїхав на півострів. Працював на різних посадах у Кримспоживспілці, був помічником-консультантом народного депутата України, начальником портового флоту Євпаторійського морського порту. З листопада минулого року офіційно обійняв посаду селищного голови. Наша розмова з І. Житнюком про проблеми селищної ради й про те, як наблизити владу до людей.

Місцевий бюджет і чинники, що впливають на його формування

— Іване Васильовичу, чи відповідає, на вашу думку, діяльність представницької влади селища Грес духу часу?

— Звичайно, відповідає. Наша селищна рада, як ніякий інший орган представницької влади, найближча до виборців. З будь-якого питання жителі нашої громади звертаються передусім до нас, навіть у тих випадках, коли поставлене питання не входить до компетенції селищної ради. Ми уважно вислуховуємо їх і надаємо допомогу або направляємо в ту інстанцію, що має право вирішити чи дати повну відповідь на поставлене запитання.

— Які справи з виконанням селищного бюджету в умовах фінансово-економічної кризи торік?

— На жаль, виконання селищного бюджету здійснюється складно. Тут ураховується й негативний вплив фінансової кризи, і складна фінансова ситуація на підприємствах промислової зони, які розташовані у селищі, та низка інших проблем і причин.

На деяких промислових підприємствах, розташованих у межах селищної ради, є заборгованість з заробітної плати. Відповідно, утворилася заборгованість з податку з доходів фізичних осіб перед селищним бюджетом. А це, у свою чергу, веде до утворення заборгованості з заробітної плати працівникам установ освіти. Одним з перших моїх кроків на посаді селищного голови було з’ясування ситуації по наших боржниках. Я запросив керівників, щоб з’ясувати, коли вони зможуть погасити борги, але вони моє запрошення чомусь проігнорували. Довелося підключити «важку артилерію» у вигляді міської влади Сімферополя. З їхньою допомогою було зроблено все, щоб виправити ситуацію. Новий рік ми зустріли практично без боргів.

— Іване Васильовичу, розкажіть про проблеми формування Гресівського селищного бюджету на 2011 рік.

— Дуже б хотілося, щоб фінансова самостійність територіальних громад сіл і селищ була не тільки втілена в Конституції та законах, а й у реальному житті. На жаль, поки що спостерігається протилежне. Багато років під час формування селищного бюджету допускалося грубе порушення Бюджетного кодексу України, зокрема ст.69. Коли управлінням фінансів Сімферопольської міськради у рішенні сесії міської ради прописувалося вилучення коштів із селищного бюджету за рахунок доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, (2 кошик), у вигляді так званої субвенції міському бюджету на програми ЖКГ. Дивно, що це робилося ще до прийняття такого рішення самою сесією Гресівської селищної ради. Тобто ми мали ситуацію, коли «вирішували за нас». І прикро, що жодні програми не те що не виконувалися, а навіть і не ухвалювалися. Крім того, управлінням фінансів доводилися такі розрахункові показники, які не забезпечували повної потреби у коштах на заробітну плату з нарахуваннями, оплату за продукти харчування і енергоносії. Не вистачало навіть на скріпки, не кажучи вже про кошти на розвиток інфраструктури селищної ради. Вилучалося близько 40% податків і зборів, які ми збирали на своїй території. Слава Богу, прийшов інший начальник управління фінансів, і ситуація змінилася.

Ми вже відчули, що із приходом нового керівництва міста міжбюджетні відносини між Сімферополем і Гресом перейшли на новий якісніший, а головне — законний рівень. Адже ми не є дотаційним регіоном. Навпаки, ми передаємо кошти у міський бюджет.

Із прийняттям нового бюджету й відповідно до Податкового кодексу ми докорінно переглянули дохідну й видаткову бази селищного бюджету. У зв’язку з відсутністю транспортного податку, що платився щокварталу, шукаємо нові джерела для ремонту доріг, соціально-економічного розвитку селища тощо. Селищній раді ще треба багато зробити у цьому напрямі. Ми готуємо пропозицію про запровадження нових місцевих податків і зборів. Нами вже розпочато низку кроків на збільшення дохідної частини бюджету. У селищної ради є законні претензії до перевізників, маю на увазі господарів маршрутних таксі, різних торговців, провайдерів, власників приватних телевізійних кабельних мереж. Ви знаєте, ми відразу відчули відчайдушний опір усіх цих підприємців. Почалися дзвінки «кришевателів», ніхто не хоче платити до бюджету. Не вигідно! До мене занадилися «ходаки» з різними пропозиціями. Я навіть змушений був установити відеоспостереження, щоб не було якоїсь провокації.

Треба навчитися виконувати вже прийняті закони

— Як ви думаєте, що потрібно змінити у законах, щоб мешканці таких селищ, як ваш, стали реальними господарями території?

— Щоб бути реальними господарями, треба хоча б навчитися виконувати ті закони, які прийняті. На жаль, ще в 2002 році був укладений «кабальний» договір між Сімферопольською міською і Гресівською селищною радами про перерозподіл повноважень. Місту були необґрунтовано передані повноваження, які за законодавством мала виконувати Гресівська селищна рада. Нині гроші за дозвільну документацію на торгівлю, транспортні послуги, розміщення реклами на території селищної ради йдуть до міського бюджету, а безпосередньо благоустроєм і збиранням сміття займається селищна рада. Районне ЖЕВ, не маючи на те права, дає приватникам дозвіл на установлення у квартирах кабельного телебачення та Інтернету. Бере за це гроші, і, певна річ, не в наш бюджет вони йдуть, а пошкоджені дахи, поламаний шифер «дозвільники» відновлювати відмовляються, й селищній раді доводиться вишукувати кошти й самим робити ремонт.

Зараз ми проводимо роботу з перегляду багатьох статей цього договору й приведення його у відповідність із законодавством. Сьогодні конче потрібно внести зміни до закону «Про здійснення державних закупівель». Вважаю блюзнірством те, що закупівля послуг з газу, теплопостачання, водопостачання та електроенергії повинна проводитися за тендерними процедурами в однієї особи. Навіщо? Коли конкуренції немає. Це створює тяганину, непотрібне оформлення зайвих документів, узгодження їх у міністерстві економіки Криму, розміщення на сайті, в «Віснику державних закупівель». І тільки потім ми маємо право укласти договір з водоканалом, «Крименерго», ТЕЦ на поставку енергоносіїв. Інакше, як чиєюсь дурістю або узаконеним присвоєнням бюджетних коштів, це не назвеш.

Потребує вирішення й питання збільшення заробітної плати посадових осіб місцевого самоврядування. На сьогодні заробітна плата фахівця виконкому селищної ради становить 1100 гривень. Перспективна молодь не йде на таку роботу, бо вона потребує витрат сил, енергії, знань і бажання трудитися після робочого дня. Перекупник на ринку одержує ці гроші за кілька днів, та ще й на субсидію претендує, адже він ніде офіційно не значиться. А наш фахівець завантажений по повній програмі, бо чисельність населення селищ Гресівської селищної ради становить 18,3 тис. осіб. Це, мабуть, одна найбільших селищних рад у країні. Але наявність відділів у таких селищних радах не передбачено. Хоча у містах із чисельністю населення навіть менше 15 тис. осіб (Алупка, Інкерман) є відділи у структурі органів місцевого самоврядування. Для вирішення цих питань дуже потрібне внесення змін у відповідні нормативно-правові акти.

— Розкажіть про соціально-економічний розвиток селища?

— На соціально-економічний розвиток нашого селища, звичайно, вплинули негативні наслідки фінансово-економічної кризи. Сьогодні наші підприємства поступово виходять із неї. Практично з усіх податкових платежів ми у 2010 році мали приріст порівняно з 2009 роком. Торік виконані основні заходи програми соціально-економічного розвитку: проведений капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення, ремонт доріг, чищення русла ріки Салгір та інші роботи. Головне завдання селищної влади я бачу в поліпшенні соціально-економічного розвитку селища, збільшенні дохідної частини бюджету, і, певна річ, розвитку інфраструктури. А це: цілковитий ремонт селищних доріг, капітальний ремонт мереж зовнішнього освітлення, чищення русла й берегоукріплення річки Салгір, поточний і капітальний ремонт мереж водопостачання, каналізації, проведення ремонту житлового фонду, передача відомчого житлового фонду в комунальну власність і на баланс Гресівської селищної ради. Я звик працювати на совість. Якщо дав слово, отже, його виконую.

Грес готовий до зустрічі з інвесторами

— Наскільки інвестиційно привабливим є Грес?

— На території Гресівської селищної ради розташовано більше 100 підприємств різних галузей господарювання. Всі вони мають перспективні плани розвитку й готові до співробітництва з інвесторами. Багато підприємців самі проживають у селищі, тому всіляко сприяють у благоустрої території селищної ради (дитячі майданчики, святкові заходи). На жаль, є й такі, які шкодять його розвитку. Гадаю, незабаром ми з ними розберемося — заберемо незаконно встановлені кіоски, що торгують спиртними напоями, припинимо діяльність нелегальних телевізійників, повернемо громаді кінотеатр, у якому більше 10 років ведеться торгівля спиртним, секонд-хендом і процвітає гральний бізнес. Ви собі можете уявити, що на території селищної ради немає жодного культурного закладу! Всі бачать, усі знають і мовчать. Одним словом, будемо наводити порядок.

— Чи є у вас перспективні програми розвитку селища?

— До таких програм, насамперед я відношу ті, які хвилюють звичайних людей. Ми плануємо розробити програми розвитку шкільної освіти у селищі, житлово-комунального господарства, обновлення дорожнього покриття й поліпшення зовнішнього освітлення.

Депутати селищної ради ні на кого не сподіваються. Ми знаємо, що багато чого можна зробити самим. Важливо не бути байдужними до озеленення своїх дворів, благоустрою й чистоти у під’їздах будинків, не чекати, коли працівники ЖЕКу прийдуть і все зроблять. Будемо просити, а якщо треба, й переконувати жителів селища у тому, що їхній добробут залежить і від них самих.

— Що в статусі селищного голови ви хотіли б змінити? І чи є у вас статут територіальної громади?

— Статут територіальної громади затверджений у квітні 2008 року. Він працює відповідно до Договору про перерозподіл окремих повноважень, здійснюваних Сімферопольською міською радою, Гресівською селищною радою і їхніми виконавчими органами. Ми ініціюємо зміну цього договору. Сподіваємося, що міськрада прийме наші пропозиції. А в статусі селищного голови нічого змінювати не потрібно. Законом мені визначені не тільки обов’язки, а й надані більші права.

Зайва ланка у ланцюжку самоврядування

— У країні почалася адміністративна реформа. Ваша думка з цього питання?

— Зміни, безумовно, необхідні. Однак до цієї проблеми треба підходити обережно та уважно. Базовими мають залишитися територіальні громади сіл, селищ і міст. Особливо, якщо це стосується віддалених територій. Зайвою у нинішньому ланцюжку, на мою думку, є наявність районів у містах. Це структура себе зжила, і багато міст, у тому числі з мільйонним населенням, від неї відмовилися.

Ще в 1995 році, будучи депутатом Сімферопольської міськради, я виступав у засобах масової інформації і вносив пропозиції відмовитися від внутріміського розподілу на райони. Якби це сталося, тоді зекономлені гроші можна було б спрямувати на вирішення міських соціальних програм. Сімферопольські районні чиновники обстояли своє право мати у місті районний розподіл, і сьогодні продовжують одержувати зарплату за імітацію роботи. Райони у місті нічого конкретно не вирішують і є «зайвою» ланкою. Три райони у Сімферополі — це більш як 700 співробітників. Крім зарплати, це ще приміщення з комунальними послугами, автомобілі з бензином, електрика, папір, комп’ютери та інше. Тобто мільйони на місяць просто на вітер. Я думаю, що ліквідація районів у Сімферополі стоїть сьогодні на порядку денному. Новий міський голова Віктор Агєєв разом зі своєю командою налаштовані рішуче на поліпшенні життя городян і на реформування всієї структури виконавчої влади Сімферополя. Я, як член виконкому міськради, підтримуватиму ці реформи й зроблю все, щоб заклик Президента України побудувати нову країну став реальністю.

— Деякі питання місцевого самоврядування можна вирішити тільки за підтримки вищестоящої влади. Як складаються ваші відносини із кримською владою?

— Відповідно до договору, про який згадувалося раніше, частину повноважень ми передаємо місту, що говорить про взаємне вирішення питань. Так само вони будуються й з Радою Міністрів і Верховною Радою Криму. Мені імпонує стиль роботи нинішньої влади автономії. Із приходом нової команди керівників на чолі з Василем Джарти кримська влада почала працювати на конкретний результат. Я вважаю себе часткою кримської владної команди і зроблю все, що від мене залежить, щоб виборці селища не зневірилися в мені. Сьогодні я кажу їм спасибі за довіру й доводжу це не словами, а справами. Один із моїх життєвих принципів говорить: щасливий той, хто щасливий у своєму домі. Отож моє завдання — зробити щасливим життя кожного мешканця, який проживає на території селищної ради. І я цього доб’юся.

Інтерв’ю записав Георгій ВЕРВЕС.