Ярослав чи Володимир — хто збудував Софію Київську?

— Хоча 1037 рік став хрестоматійною датою, увійшовши в усі підручники, однак сама Софія говорить про інше. Річ у тім, що я вивчаю собор уже три десятиріччя. Розпочала дослідження з вивчення живопису собору: мозаїк та фресок. І звернула увагу на те, що вони прославляють не Ярослава, а Володимира Святославовича та його дружину княгиню Анну. Тим часом відомо, що у всі часи твори мистецтва прославляли своїх замовників. Однак найголовніше, що ми з провідним науковим співробітником заповідника, кандидатом історичних наук В’ячеславом Корнієнком знайшли цілу низку дуже ранніх датованих графіті. Серед них особливо цікавлять нас найбільш ранні зі знайдених на сьогодні дат (1018—21 і 1022 роки) — вони перекреслюють можливість виникнення собору у 1037 році і незаперечно підтверджують факт початку його будівництва саме за Володимира. Річ у тім, що графіті написано на фресках, а це означає, що до часу їх написання собор уже був не лише збудований, а й прикрашений мозаїками і фресками.

Звичайно, графіті досліджували й раніше, проте досить вибірково. Зараз ми дотримуємося іншої методики — суцільно вивчаємо ці написи. На сьогодні досліджено більш ніж 2000 графіті. Однак ми очікуємо, що їх буде не менше п’яти тисяч, тож цікаві відкриття попереду.

Та вже те, що є в нас сьогодні, дозволяє з абсолютною впевненістю сказати: Софійський собор був побудований за Володимира Хрестителя. Більше того, нам удалося точно визначити дату його виникнення за допомогою Святців, у яких збереглися дні освячення Софії. Відтак ми змогли зробити висновок, що столичну святиню було закладено 4 листопада 1011 року (за Володимира), а освячення престолу і перша літургія відбулися 11 травня 1018 року (за Ярослава). Тобто Ярослав закінчив справу свого батька: він завершив фресковий розпис. Ось і Київський митрополит Іларіон, сучасник зведення храму, підтверджує це у своєму «Слові про Закон і Благодать».

— Окрім графіті, я ретельно дослідила й усі пов’язані з цією проблемою писемні джерела, доступні нам, і дійшла висновку, що літописи не дають точної дати заснування собору: Новгородський згадує 1017 рік, а «Повість минулих літ» — 1037-й. Однак є ціла низка пізньосередньовічних джерел, які підтверджують знайдені написи. Це свідчення Мартина Груневега та Еріха Лясоти — мандрівників, які відвідали Київ наприкінці XVІ ст. Крім того, Київський митрополит Петро Могила у 1634 році зробив під центральним куполом свій ктиторський напис, який гласив, що храм почав будуватися 1011 року. Такий само напис був і над головним входом собору. І навіть у XVІІІ столітті його вважали легітимним — про це ми знаємо зі статистичних описів Київського намісництва.

Але все-таки найцінніше свідчення — саме графіті і живопис собору, які ніколи не виправлялися і не писалися заднім числом. Це сакралізовані тексти, покликані внести у вічність подію, про яку говорять.

— Наші опоненти відмовляються від того, що говорить сама Софія. По-перше, це консерватизм мислення. Дуже важко відмовлятися від старого й приставати на нове. Річ у тім, що ці науковці обстоюють свою, заявлену у власних дисертаціях і книжках концепцію історії собору, згідно з якою Софію зведено протягом 1017—1037 років. Дуже прикро, але науковці, які заявляють, що володіють істиною в останній інстанції, навіть не прийшли і не поцікавились цими графіті. Жодної спростовуючої наукової статті ними не опубліковано, хоча ми провели цілу низку міжнародних конференцій, широко опублікували графіті, я захистила докторську дисертацію.

По-друге, раніше у нас не було таких достовірних даних, як згадані датовані графіті, — сьогодні вони є. І закривати очі на ці факти антинауково і просто злочинно. Ці науковці посилаються лише на літописи, але ж літописи — це тенденційні документи. І якщо подивимося на «Повість минулих літ», то побачимо, що вся друга половина княжіння Володимира Хрестителя наче випала з тексту — залишилися самі дати. Дані, не вигідні для Ярослава, вилучено. Річ у тім, що він отримав київський стіл не за заповітом батька, а, можна сказати, був узурпатором, тож треба було довести, що саме він — легітимний і найбільш гідний послідовник Володимира.

— Я думаю, головне — щоб цю ідею сприйняло суспільство. Нехай це будуть наукові конференції чи публікації — ми готові представляти наші аргументи на будь-якому рівні. Дуже важливо й те, що ЮНЕСКО на 35-й сесії прийняло нове датування. Чим це важливо? Донині вважалося, що вся державність і культура приходили до нас з півночі: прийшов Новгородський князь Ярослав і побудував нам Софію, а насправді вона стояла вже тут до нього. А собор — це візитна картка державності, і він говорить про те, що наша писемність, культура, державність досягли такого злету ще до Ярослава.

— Плануємо провести міжнародну наукову конференцію, випустити цілий цикл публікацій і книжок. Будуть і культурні заходи, цикл реставраційних і ремонтних робіт. А це піде на користь не лише Софії, а й усьому суспільству. Адже це така гордість — володіти пам’яткою тисячолітньої давнини, що повністю збереглася.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.