Оксана ЗАБУЖКО: «Минуле не витирається і не зникає»

Твір задумано ще у 1999 році, а роботі над ним віддано сім років. Роман, за визначенням авторки, є родинною сагою трьох поколінь. Книга охоплює період від 1943-го до весни 2004 року. Особливу роль тут відведено авторському баченню історії УПА. Ця частина роману становить менше третини тексту, але забрала найбільше часу, зізналася письменниця. Оксана Забужко провела дослідницьку роботу в архівах, зустрічалася з багатьма учасниками тих подій, зокрема ветеранами УПА. А для написання завершального розділу їздила на Прикарпаття, побувала у бункері «Грома» та в криївці повстанського поета Марка Боєслава. Письменниця каже, що роман можна вважати і журналістським розслідуванням, яке веде головна героїня тележурналістка Дарина.

— Якщо резюмувати коротко, — сказала письменниця, — то це роман про любов і смерть або про минуле, яке не минає, а продовжує жити, впливати на наше життя, причому без нашого усвідомлення і навіть знання про це минуле. У романі на дистанції трьох поколінь простежується, яким чином мертві дають нам знати про себе, як вони приходять у наші сни, переставляють нас як фігурки на шахівниці, яким чином любовна історія героя й героїні є продовженням любовної історії, яка урвалася 60 років тому у повстанському бункері. Знищені проекти, життя, задуми, любові, ненароджені діти... Усе це не витирається, не зникає, а продовжує існувати в невидимому полі й формувати наше життя, — переконана Оксана Забужко. Письменниця розповіла, що перший наклад роману «Музей покинутих секретів» розійшовся за три дні. З другим накладом сталося те саме. Книгою зацікавилися й за рубежем. Права на переклад роману «Музей покинутих секретів» купило одне з німецьких видавництв.

«Це, власне, і є книга, яку я хотіла написати за своє життя», -- підсумувала письменниця.