Про українського борця Івана Піддубного відомо, що на Землі не було рівного йому. А таки був борець, якого Піддубний з першої спроби не міг покласти на лопатки.
А сталося це в Феодосії 1897 року. Там гастролював знаменитий цирк Безкоровайного. Запросили й борців, серед них Піддубного. Він клав на поміст усіх тодішніх європейських знаменитостей. Та ось — поєдинок із Петром Янковським. Він старший, велетень: 192 сантиметри, 146 кілограмів. Проти Піддубного стояв, як скеля. Арбітри зафіксували нічию.
Відтоді серед борців Янковського прозвали «папашею», тобто хрещеним батьком молодого Піддубного.
Хто ж цей загадковий суперник? Він теж українець, волинянин Петро Михайлович Янковський. Народився на хуторі Юзефін біля села Городок Луцького району 5 травня 1861 року. Тут ходив до церковно-парафіяльної школи. У парубоцькому віці був відмінним скрипалем. І силою вирізнявся. Уже тоді його прозвали «ведмідь», прізвисько прилипло на все життя.
Служив у царській армії, у Варшаві, у лейб-гвардії уланському полку. Став унтер-офіцером. Якось пішов до варшавського цирку. Там велетень-борець припрошував когось із публіки помірятися силою. Янковський вийшов на поміст. І в перші секунди кинув велетня навзнак.
Після армії став борцем-професіоналом. Разом із цирком гастролював Російською імперією, став грозою борців-чемпіонів. Установив своєрідний рекорд: сидячи на підлозі, вижав на долоні правої руки трипудову гирю. Цього ніхто не міг повторити.
Борцівська біографія Петра Янковського охоплює майже 40 років. У списку перемог — десятки імен. Зокрема, болгарин, чемпіон світу того часу Нікола Петров.
Волинський велетень боровся і на поясах. Міцні пояси, підбиті м’якою повстю, мали по боках дві ручки. Ухопившись за них, суперники намагалися кинути одне одного навзнак. Росіянин Ступін мав славу неперевершеного поясного борця. Казали, він щиглем міг убити людину. А Янковський двічі поклав його на лопатки.
Придворний борець бухарського еміра Гусейн також мав славу непереможного. Янковський прослав цього хвалька на помості, мов хустину.
Звісно, в Янковського були й поразки. У другій і третій зустрічах із Піддубним він поступився. Але опір чинив гідно. Й полтавський велет поважав борця з Волині.
Та і як не поважати. У 1905 році в Петербурзі зібрався цвіт борцівської еліти Європи. Тут Янковський з десяти борців переміг п’ятьох. На варшавських змаганнях 1907 року — дев’ятьох, а з трьома була нічия. Того ж року в московському театрі «Акваріум» зібралися 17 найвидатніших борців. 16 із них він здолав...
Після 1917 року радянська влада не припала йому до душі. Про нього забули. Останні роки він жив із продажу вакси на ринку. Не стало його 1932 року.
Волинь пам’ятає богатиря. У Торчинському народному музеї є стенд славного борця у розділі «Наш край — земля богатирів».
Григорій ГУРТОВИЙ, директор Торчинського народного музею (Луцький район Волинської області).
