У попередній публікації «Скіфо/еллінський проект «Спарта» («Голос України», 25.11.2009 р.) ми вже переконалися, що справжня Еллада розташовувалася на території сучасної України. І була вона метрополією грецької Еллади, цивілізаційні засади якої створила скіфо/еллінська Спарта.

Українська еллінізація античного світу (ХІІ—V ст. до н. е.)


Археологи (В. Клочко) довели, що дорійці, які протягом ХІІ—ХІ століть до н. е. заволоділи більшою частиною  території Греції (Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза та І. Ефрона), були нащадками Сабатинівської локальної культури скіфо-трипільської цивілізації.
Своєю чергою Сабатинівська культура скіфо-трипільської цивілізації (від назви кіровоградського села Сабатинівка) була локалізована в Україні.
Саме тому і не є великою дивиною, що херсонські Верхні та Нижні Сірогози, напевно, дали назву грецьким Сіракузам. Івано-франківська Косівщина проявилася у назві середземноморського острова Кос. А українські гори Карпати і кримське селище Курпати, найвірогідніше, дали ім’я грецькому острову Карпатос.
Кримський (С)Партеніт, напевно, вплинув на ім’я славетного міста Спарти. А Приазовська Лакедомонівка могла дати назву державі Лакедомон (столицею якої стане місто Спарта).
Більше того, й сама назва Еллади простежується в еллінських топонімах (назвах) українських населених пунктів, найімовірніше, пов’язаних з культом грозового Бога Іла (якого згодом іменуватимуть Зевсом та Ілією).
Серед таких населених пунктів ми можемо назвати сучасне донецьке місто Іловайськ або кримське місто Ілурат, яке фіксується на карті азовсько-чорноморського Боспорського царства вже у VІ—ІV століттях до н. е. (мал. 1).


Спартеніти—Спартакіди—Спартак


Згадавши слова німецького історика О. Мюллера (1844 р.) про те, що «найрізкіше виявився характер дорійського племені в Спарті», нагадаємо про рівнозначний синонімічний ряд: спартанці=спартеніти=лакедомоняни.
Але найбільше привертає нашу увагу філологічне споріднення, яке простежується у назві міст Спарта (Греція), (С)Партеніт (Україна), скіфо-еллінських іменах царів Боспорського царства — Спартакідів та героя антиримського повстання — Спартака.
Тільки сліпий не побачить, що в цих топонімах та іменах явно простежується корінь імені Бога війни Ареса — головного бога скіфів/аріїв і спартанців/дорійців.
Бог Арес, як свідчить Б. Х’юз, був одним із головних богів і в пантеоні приазовських скіфських племен амазонок, що воювали разом з троянцями-теукрами проти греків-ахейців під стінами Трої.
Відоме широкій історичній громадськості й ім’я скіфського гладіатора Спартака, котрий підняв повстання проти Римської імперії і протягом трохи більш як два роки успішно трощив зі своїм «військом рабів» професійно вишколені римські легіони.
Зрештою, через зраду перекуплених Римом морських піратів і власну «германську гру» частини війська рабів (проти скіфського ядра етнічно строкатої армії «імператора гладіаторів») військо Спартака було розбито.
Але свою історичну місію скіфський царевич (хіба міг простий, неписьменний раб організувати 120-тисячну армію? — В.Б.) Спартак, на нашу думку, виконав повною мірою.
Принаймні на кілька десятків років експансія рабовласницького Риму в напрямі «демократичної» (як на той час) Великої Скіфії та союзного їй скіфо/еллінського Боспорського царства зупинилася.
Унаслідок виснажливої війни римських легіонів з військом «засланого скіфа» Спартака Великий Рим був змушений рахуватися з військовою потугою своїх давньоукраїнських опонентів з Північного Причорномор’я.


Спартак: галл чи фракієць?


Так звана «історична традиція» стверджує, що Спартак був фракійцем. Проте інші історичні джерела зазначають, що це зовсім необов’язково.
І ґрунтується ця точка зору на тому, що всі гладіатори в Римській імперії ділилися за стилем бою на дві категорії: галли і фракійці.
Відтак Спартак міг бути названий фракійцем не за етнічним походженням, а за належністю до певної школи гладіаторів, де навчався професії «вмирати за цезаря» — на догоду ситій римській юрбі.
На це, зокрема, вказує відомий античний автор (з арійським ім’ям — В.Б.) Плутарх, який писав, що Спартак «був культурною і освіченою людиною, більше схожою на елліна, ніж на фракійця». А римський історик Аппіан додає, що «раніше він воював з римлянами, потрапив у полон і був проданий у гладіатори»...
Нам, зрештою, без різниці, ким був Спартак: галлом чи фракійцем...
Ми вже знаємо, що галли=кельти, тобто західні скіфи, котрі починаючи з ІV—ІІІ тисячоліть до н. е. вийшли з території тогочасної України і перетворили Західну Європу на Кельтику. Принаймні ще на картах амстердамських мореплавців ХІV століття н. е. ми бачимо, що Західна Європа тоді йменувалася саме Кельтикою!
Англійський дослідник Д.С. Прічард був переконаний: кельти/галли мали скіфське походження і були вихідцями з нинішньої Галичини, що підтверджується й сучасними археологічними знахідками.
До початку І тисячоліття до н. е. кельти/галли заволоділи майже всією Європою. Вони були високі на зріст, мали білу шкіру, розвинені м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинену музично-пісенну культуру, уважно ставилися до свого зовнішнього вигляду, у них панував культ краси.
Улюбленою зброєю кельтів/галлів (як і у скіфів/саків!) була сокира. Сокира широко використовувалася як бойова та ритуальна зброя, а також як господарський інструмент.
Археологи фіксують появу кельтських поселень на території сучасної України (село Бовшів на Івано-Франківщині, місто Мукачеве на Закарпатті, село Залісся на Київщині, село Парутіне/Троя/Ольвія на Миколаївщині) починаючи з ІІІ тисячоліття до н. е., що свідчить про кельтів/галлів як про корінних жителів України.
Зауважимо, що Спартак до захоплення в полон римлянами служив в армії Мітридата. Отже, цілком можливо, що він міг народитися в районі Ольвії, що розташовується на місці літописної Трої.
Відтак видається правдоподібною гіпотеза, що Спартак міг бути за походженням троянцем-теукром!
Спробуємо дослідити й фракійську версію походження Спартака. Відомо, що фракійці/тракійці теж належали до скіфського суперетносу і спочатку жили у Східному Приазов’ї, тобто були східними скіфами, а потім переселилися на Балкани...
Отже, в будь-якому разі ми можемо стверджувати про скіфо/арійське походження Спартака і маємо підстави до занесення цього видатного героя до пантеону слави предків сучасних українців!


Спартак: скіфський генерал і філософ


А найцікавішим в історії Спартака є, власне кажучи, внутрішня мотивація його героїчних дій і вчинків.
Після шести років смертельно небезпечної «роботи» гладіатором, здобувши гучну славу й особисту свободу, Спартак був переведений викладачем до школи гладіаторів (76 р.).
Отже, на момент початку антиримського повстання він був вільною людиною! Здавалося б, що йому ще треба? Питання власної свободи і добробуту було вирішено.
Що ж спонукало його зайнятися такою небезпечною справою, як організація повстання з метою руйнування зсередини Римської імперії?.. Чому він не втік за нагоди з Апеннінського півострова на батьківщину, а вперто продовжував вести «партизанську війну» на території Римської імперії?..
Проте, якщо взяти до уваги його скіфо/еллінське походження, всі крапочки над українською літерою «ї» в цій справі стають на свої місця.
Спартак вочевидь виконував свою історичну місію в тилу Римської імперії — розхитати основи ворожої держави, що на той час прагнула оволодіти землями українського Причорномор’я.
А там, як відомо, гуртувалася скіфо/арійська степова спільнота та її скіфо/еллінський союзник — держава Мітридатів, царі якої, ймовірно, походили від арійського/індійського бога Мітри?
(Принагідно нагадаємо, що на схід від Азовського моря традиційно проживали сінди, які мешкали в державі Сіндіка, котра згодом дала свою назву великій азійській державі Індії).
Вельми показово те, що під час ретельної підготовки повстання Спартак спирався насамперед на рабів скіфського походження — учасників Першої Мітридатової війни, яка відбувалася в українському Причорномор’ї.
Характерно, що всі заступники Спартака були далеко не простими людьми! Усі вони мали значний військовий досвід, зналися на філософії та літературі, були вмілими пропагандистами та організаторами: Еномай, Крікс, Ганник.
Наприклад, найближчий соратник Спартака — Еномай мав ім’я, що було вельми поширене серед тогочасної античної знаті (анти — праукраїнське плем’я, котре мешкало між Бугом і Дністром).
Ми знаємо троянця Еномая, який прибув до Італії разом з відомим троянським царем-теукром Енеєм. Був в еллінському місті Еліда і цар Еномай, котрий називав себе сином скіфського (і спартанського) Бога війни Ареса.
Крікс, судячи з етимології його імені, належав до кельтів/галлів, що вважаються західними скіфами. А Ганник належав до інсубрів, що були найчисленнішим племенем Транспаданської Галлії, союзної карфагенському воєначальнику Ганнібалу...


Великий українець Спартак?


Скіфський генерал гладіаторів Спартак свою останню битву проти римлян програв. Але він виграв війну за свідомість наступних поколінь скіфів/аріїв, для яких його ім’я стало символом боротьби за свободу і незалежність.
Як свідчать тогочасні історики, вся команда Спартака вільно розмовляла кельтською та еллінською мовами, що лише підтверджує їхню етнічну і культурно-історичну приналежність до скіфо/еллінського суперетносу. Зокрема, історик Салюстій писав про них, що «це були люди вільного духу і прославлені»...
Дехто може поставити запитання: «Яке ж це має значення для нинішніх поколінь українців?..».
Доречним у цьому зв’язку буде свідчення відомого історика М. Грушевського, котрий стверджував, що українська культура є культурою західноєвропейського типу, яка має тісні зв’язки з кельтською культурою Подунав’я і культурою держави Мітридатів (якій служив Спартак).
Відтак ми маємо підстави стверджувати, що славетний полководець Спартак може бути зарахований до найяскравіших представників скіфо/арійського етносу, що дав світові й сучасних українців.


Валерій БЕБИК, професор, проректор Університету «Україна», голова Всеукраїнської асоціації політичних наук.
(Далі буде).

Мал. 1. Карта Боспорського царства (VІ—ІV ст. до н. е.) — батьківщини славетного скіфо/еллінського (українського) героя Геракла (місто Мирмекій або Гераклій (?).

Мал. 2. На таких «напівтачанках»-колісницях дорійці/спартанці підкорили спочатку Грецію (яка у ІІ тис. до н. е. не знала «ні коня, ні металу»), а потім і практично весь античний світ.

Мал. 3. Спарта — столиця грецького Лакедомона. Цікаво, що в українському Криму є містечко (С)Партеніт, а біля етнічно українського міста Таганрога — село Лакедомонівка.

Мал. 4. Спартак (Франція, Лувр, 1830).