Про що розповідає білківська миска

— У середині 1930-х років брати-чехи Затлукали, любителі археології з Мукачевого, взялися до розкопок загадкових курганів в урочищі Задоновиця між селами Осій і Білки. Розкопали 21 курган — групові поховання з кремацією. Віднесли Білківський могильник до ранньозалізного віку (так звана куштановицька культура VІ—ІV ст. до н. е.). В одному кургані знайшли незвичайну миску: чорнолискована поверхня, орнаментовані широкі горизонтальні вінця та внутрішня частина денця.

— Це справді річ унікальна... На перший погляд орнамент миски (на малюнку) звичайний: ритм як ритм, просте повторення трикутників, заповнених лініями, у колі, що є основою для складання всякого орнаменту. Підрахувавши їх, виявили, що з одного й другого боку кола рівно по 28 трикутників, а в кожному трикутнику по сім косих ліній. На денці читаються чотири парні трикутники, сім з яких заповнені косими лініями, у центрі — два сонячні (вогняні) знаки, що розташовані поруч із правильними й неправильними чотирикутниками.

— Саме так. Порівняння і аналіз відомих нині в науці древніх літочислень привело нас до висновку, що це графічне зображення давнього календаря місцевих племен куштановицької культури VІ—ІV ст. до н. е.

Ще наприкінці ХІХ ст. на речах пізнього палеоліту археологи знайшли геометричні орнаменти, що складалися, в основному, з двох ритмів: чисел п’ять і сім. Помічено, що ритм «сімки» зустрічається частіше, ніж ритм «п’ятірки». Давні народи вірили в «магію» числа сім. Ойроти й кети нараховували сім небес, чукчі — сім світів, дехто шанував сім матерів-прародичок, інші вірили в сім душ людини й воскресіння її на сьомий день тощо.

Доведено: «магія» числа сім лежить в основі появи й зникнення Місяця, що триває, як вірили, впродовж чотирьох циклів по сім днів, тобто 28 днів. Ритмічне чергування дня і ночі створило найперші уявлення про час. Майже всі народи на певному етапі розвитку вели рахунок часу за місячним календарем.

— За нашою версією, 28 трикутників з одного й другого боку кола символізують тижні року, а сім ліній — кількість днів тижня. Загалом «білківський» календар нараховував 56 тижнів — 392 дні. Як бачимо, він не відповідав сонячному року — оберту Землі навколо Сонця (365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд). У ньому на 28 днів більше (на цілий місячний цикл), ніж у сонячному році. Чим пояснити цю розбіжність? Це помилка митця, який наносив «орнамент» на посуд, чи справжній календар, який був в ужитку? Чи, може, це був період пошуків погодженості місячного й сонячного календарів?

— Є народи, які довго користувалися місячним календарем, котрий складався з 10 місяців по 28 днів. Виник він у пізньому палеоліті, 20 тисяч років тому, й дожив майже до наших днів у індіанців Північної Америки. Календар цей відставав від сонячного року на 85 днів, на три місячні місяці. Отже, «білківський» календар набагато точніший. 

— Це не менша загадка. Гадаємо, оскільки в другому ярусі — чотири парні трикутники, то вони відповідають чотирьом порам року. Цікаво, що й тут митець дотримувався «магії сімки»: з восьми трикутників заштриховано лише сім.

— А що читаємо в центрі миски?

— Там добре читаються два сонячні знаки-хрести: символи Сонця і вогню. Мабуть, ідеться про весняне й осіннє рівнодення. Центр орнаменту — чи не найважчий для пояснення. Він, як на мене, символізує пов’язану з курганом конкретну подію, що сталася між весняним і осіннім рівноденнями. Миска, звісно, була виготовлена для похоронного ритуалу; на ній цілком могла бути відбита подія спалення і поховання. В двох чотирикутниках угадується вогнище, складене з деревин, на якому здійснено кремацію.

Отже, «орнамент» миски — символічний. У цьому її цінність. Із глибин віків вона донесла до нас гідні подиву вісті. Втім, інший дослідник може по-іншому прочитати послання білківської миски. Та йому доведеться надто ґрунтовно обстоювати свої ідеї... 

Ужгород.