Завдяки публікації «Голосу України» знайдено родичів одного з визволителів краю
У «Голосі України» за 29 жовтня надрукована кореспонденція «Сюди б привозити наших політиків» — про історію і сьогодення села Стовбина Долина Новосанжарського району на Полтавщині. Місцеві жителі розповіли ще одну цікаву історію. 
Біля пам’ятника Воїну-визволителю є могила. Там покояться вояки, які загинули у боях за село. Серед них і татарин Киям Залалтдінов. 45 років тому юні слідопити Стовбинодолинської восьмирічки розшукали його рідних, вони побували в селі, а стовбинодолинські школярі відвідали Казань. Багато років у школі існував навіть піонерський загін імені Кияма Залалтдінова.
З роками ці зв’язки втратилися. От у Стовбиній Долині й попросили кореспондента «Голосу України» спробувати розшукати родичів Кияма. Автор цих рядків звернувся до колег з Казані. Пошук досить швидко увінчався успіхом! Допомогли журналісти з татарського науково-документального журналу «Гасырлар авазы» («Эхо веков»): одна з авторок цього видання — працівник Національного архіву Республіки Татарстан Юлдуз Губаєва — внучата племінниця нашого героя! Вона дуже зраділа, що в Україні пам’ятають про Кияма Залалтдінова і навіть надіслала для нашої газети свої спогади:
«У вересні 1943 року у важкому бою за визволення українського села Стовбина Долина Кияма було смертельно поранено осколком снаряду в живіт. Єфросинія Семенівна Колодяжна, яка доглядала поранених у госпіталі, згадує: «Він так не хотів умирати, був такий молодий». Двадцятирічний Киям помер у неї на руках.
У вишневому саду села, в зелені дерев, виросла одинока могила. І полетіла чорна звістка до матері Кияма: «Ваш син, молодший лейтенант Залалтдінов Киям Камалтдинович, уродженець с. Булгар Урмишлинської сільради Шугуровського району ТАРСР, перебуваючи на фронті, помер від ран 1 жовтня 1943 року. Акт від 13 жовтня 1950 р. № Бр-72821».
Так і залишився б Киям тільки в пам’яті рідних. Та доля розпорядилася інакше. За пошук взялися слідопити восьмирічної школи с. Стовбина Долина Новосанжарського района Полтавської області України. З допомогою Єфросинії Семенівни Колодяжної вони дізнались імена полеглих воїнів. Знайшли також рідних Кияма, які проживали в селищі Дербишки. Їх запросили в гості. Сонячного дня 1968 року сестра і брат Кияма з дітьми приїхали в с. Стовбина Долина. Звістка про приїзд дорогих гостей швидко облетіла округу. Всі мешканці села вийшли зустрічати рідних Кияма і вшанувати пам’ять полеглих воїнів.
Далі Юлдуз Губаєва згадує людей, причетних до тих подій, — директор школи О. Пікалов, старша піонервожата К. Река. А завершує листа так: «Летять роки, ми пам’ятаємо молодих, що так хотіли жити, як Киям, юнаків, полеглих у жорстоких боях. Як багато воїнів пропали безвісти, й могили їх невідомі. Низький їм усім уклін! Ми пам’ятаємо...»
На жаль, давно немає серед живих Єфросинії Семенівни Колодяжної, що колись доглядала пораненого воїна. А Олексій Данилович Пікалов, колишній директор школи, живе нині у Нових Санжарах. Давно на пенсії і колишня піонервожата Катерина Семенівна Река, та вона й нині частий гість у школі, а 9 Травня відвідує могилу Кияма Залалтдінова. Мешканці села мають намір знову запросити до Стовбиної Долини родичів воїна. І хочеться вірити, що ця зустріч відбудеться!
Полтавська область.
На знімку: тут, біля пам’ятника Воїну-визволителю, похований і Киям Залалтдінов.
