Ніхто не хотів поступатися

У серпні 1960-го уряд НДР запровадив обмеження на відвідування громадянами ФРН Східного Берліна, посилаючись на необхідність припинення «реваншистської пропаганди», яку вони вели. 

У відповідь Західна Німеччина відмовилася від торгової угоди між обома частинами країни, що НДР сприйняла за «економічну війну».

І хоч зрештою угоду уклали, але кризу цим не розв’язали. Лідери Організації Варшавського Договору продовжували вимагати нейтралізації і демілітаризації Західного Берліна. У свою чергу, міністри закордонних справ країн НАТО у травні 1961-го підтвердили намір гарантувати перебування збройних сил західних держав у західній частині міста і його «життєдіяльність», та всіма силами захищати свободу Західного Берліна. Обидва блоки і обидві німецькі держави нарощували збройні сили та активізували пропаганду проти супротивника. І ніхто не хотів поступатися...

Тим часом точилися чутки: уряд НДР має намір «відгородитися» від західної частини Берліна по лінії досі умовного кордону. Але їх спростував перший секретар ЦК СЄПН Вальтер Ульбріхт, заявивши: «Ніхто не має наміру будувати Мур!». Що надрукували всі газети НДР. До речі, саме Ульбріхту належить авторство цього слова в політичному контексті.

Що слова! Дуже швидко стіну почали зводити. Західну частину міста ізолювали від решти території НДР справжнім бар’єром з бетонних плит, який ретельно охоронявся. Усе зробили блискавично, без попереджень і за цілковитої згоди Москви. Колишнім союзникам по антигітлерівській коаліції це не сподобалося, і 28 жовтня 1961 року американці намітили операцію зі знищення загороджень, що розділяли Берлін. До КПП Чарлі біля Бранденбурзьких воріт рушила колона американської техніки. З боку НДР (читай — СРСР!) туди само підігнали близько батальйону піхоти. Джипам дозволили проїхати КПП, але не далі: з усіх «щілин» прилеглих вулиць почали виповзати важкі машини — радянський танковий полк...

І світ знову опинився на грані війни: війська недавніх союзників, що стояли на відстані 200 метрів один навпроти одного, готові були відкрити вогонь. Але здоровий глузд усе-таки переміг: наказ про це відданий не був. Військове протистояння закінчилося спорудженням Берлінського муру, Заходу довелося де-факто визнати досі прозорі кордони НДР і її саму як окрему державу.

Що, втім, не розв’язало проблем Сходу і Заходу: розпочалася «холодна війна», яка стала передовсім протистоянням ідей, боротьбою за організуючий принцип людського суспільства, суперництвом між лібералізмом і примусовим колективізмом. 

США вона дала можливість набути досвіду у політиці великих держав: вони взяли на себе «місію» вести боротьбу за свободу інших держав, експортуючи власну демократію у країни, де її, на їхню думку, бракувало. Інколи з міркувань альтруїзму, але переважно — захищаючи власні інтереси. Але це вже інша історія...