У Чернігові відкрито Інститут історії, етнології та правознавства ім. Олександра Лазаревського Чернігівського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Для Чернігово-Сіверщини це досить небуденна подія. Адже регіон славиться своїми всесвітньо відомими істориками, етнографами. Нині їхній досвід, а також праця гідних послідовників будуть спрямовані на поглиблене вивчення історії Лівобережної України, Гетьманщини, підготовку в науково-освітньому закладі фахівців-етнологів, істориків, знавців права. Про це повідомив директор інституту, заслужений працівник освіти України Олександр Коваленко.
— Історичний факультет нашого університету, — зауважив він, —вже давно переріс звичні стандарти університетського підрозділу. Маю на увазі насамперед не тільки, наприклад, такий показник, як наявність 5 докторів, 6 професорів чи діяльність аспірантури, докторантури, спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук з історичних дисциплін. Сьогодні до компетентного висновку фахівців нашої установи прислухаються представники влади, уряду, місцевого самоврядування у вирішенні питань збереження пам’яток історії, культури тощо.
— А реконструкція, відбудова Батурина взагалі проходила під вашим керівництвом?
— Якщо брати консультативний, науковий бік цієї важливої справи, то це загалом так. Адже розкопки в колишній гетьманській столиці розпочала в 1995 році Батуринська археологічна експедиція під керівництвом завідувача кафедри історії та археології України Володимира Коваленка. Щороку в місто героїчної слави українського народу приїжджають досліджувати рештки церков, палацу, фортеці наші студенти. Тепер археологічна експедиція має статус міжнародної, оскільки в її роботі беруть участь археологи, історики, студенти з Канади, США, Росії. А загалом за проектами, пропозиціями чернігівських істориків здійснено реконструкцію цитаделі в Батурині, будинку Мазепи, інших пам’яток.
— Тепер у цьому само напрямі працюватимете в Любечі?
— Нинішнього року наш університет справді відрядив до цього древнього міста археологічну експедицію, яка зробила чимало відкриттів. Восени відбудеться наукова конференція, на якій обговоримо все, пов’язане з історичним минулим Любецької округи. Ми підготували проект із реставрації кам’яниці Полуботка. Після проведення додаткових археологічних розкопок на Замковій горі, сподіваємося, там постане відроджена фортеця.
— Які головні наукові напрями діяльності нового інституту?
— Зазначу, що вони склалися не за один день. У нас дуже продуктивно працює при інституті Центр археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя ім. Д. Самоквасова, а також Чернігівське відділення Інституту археографії і джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Історики цих наукових осередків ведуть широкомасштабне вивчення регіону, України доби ІХ—ХІІІ століть, а також ближчих до нас часів. Особливо цінні їхні археологічні розкопки в середньовічних поселеннях Шестовиці, Чернігова та інших місць. Два роки тому започаткував свою роботу Центр історичної русистики ім. Олексія Нарочницького. Він вивчає російську історію, але через призму української проблематики. Крім цього, недавно відкрито при інституті Чернігівське відділення Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України. Зазначу, що тепер Інститут історії, етнології та правознавства ім. Олександра Лазаревського має вищий ступінь автономії, ніж колишній історичний факультет, а відтак усім науковим осередкам буде легше вирішувати питання у збиранні коштів на фінансування археологічних розкопок, проведення наукових конференцій, видання монографій.
— До речі, якими книжками вони порадували громадськість?
— Центр археології та стародавньої історії Північного Лівобережжя ім. Д. Самоквасова щороку видає велику збірку праць міжнародної наукової конференції «Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи». Схожий щорічник готує й Центр історичної русистики ім. Олексія Нарочницького. Під моєю редакцією видруковано збірки «Чернігів у середньовічній та ранньомодерній історії Центрально-Східної Європи», присвячену 1100-літтю першої згадки про місто на Десні, а також «Батуринська старовина», «Чернігівщина іnkognіta». Додам до цього, що через місяць-два побачить світ том документів про Батурин, віднайдених здебільшого науковцями нашого науково-освітнього закладу. Історики інституту взяли активну участь у підготовці чернігівського тому «Реабілітовані Історією», інших суспільно значимих видань. Саме завдяки фаховій редакції редколегії, активній участі наукового потенціалу інституту в Чернігові вже 15 років видається журнал «Сіверянський літопис», який нещодавно очолив доктор історичних наук Володимир Дятлов.
— Насамкінець поясніть, будь ласка, чому інститут отримав ім’я саме Олександра Лазаревського?
— Так, справді, з Чернігівщиною пов’язані долі Миколи Костомарова, Олександра Оглоблина, Вадима Модзолевського, Дмитра Дорошенка. Але найбільше з них вивчав у місцевих архівах історію, право, побут українців відомий український історик Олександр Лазаревський. Він працював, до речі, суддею в Ніжині, Чернігові. А весь вільний час витрачав на пошук історичних документів. Його книги-томи «Опис старої Малоросії», розвідки «Люди старої Малоросії», публікації джерел і сьогодні активно використовують чимало істориків. Тому назвати ім’ям Олександра Матвійовича наш інститут було справедливим рішенням.
Бесіду вів Сергій ПАВЛЕНКО.
Чернігів.
На знімку: О. Коваленко та його інститут.
Фото автора.
