23 серпня 1939 року в Кремлі у присутності Сталіна було підписано документ, що досі викликає бурхливі суперечки і все ще позначається на житті людей, — Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною, більш відомий як пакт Молотова—Ріббентропа (матеріали на цю тему публікувалися в «Голосі України» 15 серпня). І хоча фахівці люблять повторювати, що «історія не терпить умовного способу», вони щораз при цьому пропонують власні — нові версії минулих подій з урахуванням політичної кон’юнктури.
Оцінки радянсько-німецької угоди даються прямо протилежні: одні називають її перемогою радянської дипломатії в умовах військово-політичної кризи в Європі, інші — змовою про розподіл світу, треті — відповіддю на запитання: «З чого почалася друга світова війна?».
Сьогодні виповнюється 70 років від початку Другої світової війни, якій передувала змова двох диктаторів, унаслідок чого територія СРСР істотно розширилася. Уся нинішня Західна Україна, яку Варшава, буває, дотепер називає «Східною Польщею», включаючи Галичину і Волинь, була приєднана до СРСР завдяки угоді Гітлера і Сталіна. А до Білорусії — польські території, Молдавія одержала частину Румунії, Литва — свою столицю Вільнюс (до війни це місто зі слов’янською назвою Вільно належало Польщі). Іншими словами, саме пакт Молотова—Ріббентропа визначив майбутнє мільйонів людей. Деякі політики в запалі дискусій називають його «аморальним».
Але нині трактування цього документа залежить від того, як його сприймати: як факт сучасної актуальної політики чи розглядати в історичному контексті тогочасних умов. Чимало істориків вважають, що сенс пакту та секретних протоколів до нього полягає не в розподілі Європи: він лише визначив сфери впливу, на яких підписанти не могли діяти, окресливши межу нацистської експансії на Схід, гарантуючи, що вермахт не з’явиться у Прибалтиці, Західній Україні, Білорусії.
