Польський похід Робітничо-селянської Червоної Армії (РСЧА) 17 вересня — 5 жовтня 1939 року — військова операція з установлення контролю над східними територіями Польщі: Західною Білорусією, Західною Україною і районом Бєлостока. Підсумок: поява німецько-радянського кордону, приєднання Західної України до УРСР, Західної Білорусії до БРСР, Віленського краю — до Литви.

У радянській історіографії ці події одержали назву «Визвольний похід Червоної Армії в Західну Україну і Західну Білорусію 1939 року». На Заході — «Радянське вторгнення у Польщу» або «Четвертий поділ Польщі», що зустрічається також і в російських джерелах.
Радянський уряд заявляв, що метою операції був захист українського і білоруського населення східних районів польської держави в умовах його розпаду, що відбувся в результаті німецького вторгнення. 
У міжнародного співтовариства не виникло сумнівів тоді, що СРСР утратив свій нейтралітет у цьому воєнному конфлікті в результаті уведення військ на територію Західної України, Західної Білорусії і Віленского краю. Він зберігав нейтралітет аж до нападу Німеччини 22 червня 1941 року, однак, на думку деяких істориків, співробітничав з Німеччиною, вступивши в Другу світову війну фактично на її боці.
У результаті операції СРСР узяв під контроль східні території Польщі з населенням 13 млн. осіб. Більшість з них становили українці й білоруси, а поляки (за різними джерелами) — від 1 млн. до 5 млн. Ці землі були зайняті Польщею в ході радянсько-польської війни 1919—1921 рр. і перебували в її складі з 1921 року (відповідно до Ризького мирного договору, підписаного Радянською Росією і Польщею). Кордон проходив значно далі на схід від «лінії Керзона», рекомендованої Антантою як східний кордон Польщі, за етнічними принципами переваги населення: на захід від неї — поляки, на схід — українці, білоруси, литовці та ін.
Після приєднання Західної України до УРСР і Західної Білорусії до БРСР радянське керівництво передало частину історичної литовської території (Вільно і Віленський край) Литві, яка  увійшла у сферу радянських інтересів. Німеччина натомість одержала під контроль Варшавське і Люблінське воєводства Польщі, в історіографії — «обмін територіями».
Територіальні надбання СРСР у результаті поділу Польщі були підтверджені післявоєнним польським урядом у радянсько-польському договорі про кордон 1945 року. Тож лінія польсько-радянського кордону стала в основному відповідати лінії Керзона, — відступами в низці районів на користь польської сторони.
(Довідка із Вікіпедії (вільної енциклопедії).