Багато німецьких істориків порівнюють тодішню політику СРСР із політикою Німеччини часів Третього рейху, вважаючи, що два диктатори «допомогли» один одному у розв’язанні Другої світової війни. Дехто вважає, що «першим почав» Гітлер, а інші, що — Сталін: кожен з них «тільки захищався», вбачаючи загрозу один від одного.
Богдан Мужіал — польський історик з німецьким громадянством — стверджує, що СРСР готував війну проти Німеччини: Сталін, спрямовуючи політичну лінію на розширення території впливу, нарощував військовий потенціал. Підписанням Договору про ненапад він хотів виграти час для підготовки до війни.
Карл-Дітріх Брахер з приводу вторгнення нацистських військ у Польщу 1 вересня 1939 року стверджує: «Я вам нагадаю, що вже у травні 1939 року Гітлер заявив військовому керівництву, що подальші успіхи неможливі без кровопролиття. Могло йтися лише про те, щоб війна почалася з правдоподібної причини».
