1 вересня 1939 року Німеччина вторглася у Польщу. Ріббентроп доручив німецькому послу в Москві Шуленбургу підтвердити радянському керівництву, що німецька армія має намір розгромити польську упродовж декількох тижнів.
«Потім ми утримаємо під воєнною окупацією райони, що, як було домовлено в Москві, належать до німецької сфери впливу. Оскільки Німеччині доведеться діяти й у радянській зоні, то варто запропонувати Молотову, «щоб російська армія виступила в зручний момент проти польських сил у російській сфері впливу і, зі свого боку, окупувала цю територію.
Сталіну також підкинули інформацію до роздумів: німецьке керівництво допускає можливість створення незалежної держави Україна на території, не зайнятій німецькими військами, — у разі, якщо не буде розпочато російську інтервенцію. Одне слово, «Німеччина вітала б початок радянських воєнних операцій саме тепер».
До 16 вересня 1939 року німецькі війська захопили Брестську фортецю і вийшли на лінію Осовець—Бєлосток—Бельськ—Кам’янець-Литовськ—Влодава—Володимир-Волинський—Замосць—Львів—Самбор, на відстань 150—200 км від радянського кордону. 17 вересня радянські війська рушили назустріч німецькому наступу. Як заявив того само дня по радіо Молотов, їхня мета полягає в тому, щоб «узяти під свій захист життя і майно населення Західної України і Західної Білорусії».
«Партнери» по зброї зустріли радянське вторгнення так: «Німецька армія вітає Робітничо-Селянську Червону Армію! Ми, солдати, бажаємо увійти із солдатами Р. С. Ч. А. у приязні солдатські стосунки. Російський солдат був у нас завжди в глибокій пошані. Що й у майбутньому має залишитися так!»
Наприкінці вересня радянські й німецькі війська зустрілися біля Львова, Любліна і Бєлостока. За твердженням деяких істориків, вермахт і Червона Армія провели спільні паради. У Гродно парад приймав комкор В. І. Чуйков і німецький генерал, а в Бресті — генерал Гейнц Гудеріан і комбриг Семен Кривошеїн. Деякі російські дослідники вважають, що це були не паради у відомому сенсі цього слова, а церемонії (у тому числі й у Бресті) з виведення німецьких військ з міст і передачі їх під контроль радянської адміністрації.
Генерал Гудеріан у мемуарах так описує виведення німецьких військ із Бреста: «Наше перебування в Бресті закінчилося прощальним парадом і церемонією з обміном прапорами в присутності комбрига Кривошеїна». Семен Кривошеїн у своїх спогадах пише, що він наполіг на такій схемі: «О 16-й годині частини вашого корпусу в похідній колоні, зі штандартами попереду, залишають місто, а мої частини — також у похідній колоні, вступають до міста, зупиняються на вулицях, де проходять німецькі полки, і своїми прапорами салютують частинам, що проходять. Оркестри виконують військові марші».
