Дискусії про угоди з нацистською Німеччиною тривають переважно у зв’язку з підписанням Пакту Молотова-Ріббентропа. Але чи був цей крок таким уже несподіваним для Європи? Адже майже у всіх існували ті чи інші домовленості з нацистами — офіційні, довірчі чи секретні. До речі, СРСР, що входив до антигітлерівської коаліції, пакт із секретними протоколами до початку війни з-поміж усіх підписав останнім. А скільки і з ким у Гітлера їх було загалом? Як загравали з фюрером його жертви?
Намагалися убезпечити себе всі. Литва й Естонія влітку 1939 року уклали з Гітлером угоду. «Це були таємні переговори. За таємними контактами німці інспектували, зокрема, естонсько-радянський кордон, переглядаючи, де краще, з яких позицій почати наступ», — розповів Валентин Фалін (у 1971—1978 роках — посол СРСР у ФРН).
«Раніш від усіх інших, ще в 1934 році, Польща домовилася з Німеччиною про ненапад. У договорі не було секретних протоколів — тільки неофіційні домовленості». Йшлося про те, чи може Гітлер атакувати через Польщу, і чи може Гітлер нагородити за це. Польща зробила маленькі відступи від правильного шляху, але її засуджувати складно», — вважає німецький історик Інгеборг Фляйшхаур.
Нагородою Польщі мали бути території. Гітлер добре знав, що Польща мріє розширити свої кордони на південь. А вже про те, що в Польщі радянську владу ненавидять більше, ніж нацистську, знали всі. І в цьому страху Польща не була самотня.
«Найголовніший напрям гітлерівської пропаганди полягав у тому, що фашизм у Німеччині рятує Європу від більшовизму: ми перепиняємо шлях більшовизму. Але оскільки Гітлер ще був і антисемітом, то називав це «єврейським більшовизмом». Одне слово, навішували нацисти європейським сусідам, «ми — ваша остання надія».
